Інформація про можливу поїздку Сі Цзіньпіна в Москву між 21-25 березня виходить від двох американських газет і не має підтвердження з Пекіна і Москви. Ці газети також нагадали голові КПК, що після поїздки до Москви йому треба не забути зателефонувати до Києва.
Виходячи з такої подачі інформації можна зробити два висновки – Сі Цзіньпін не поїде в Москву щонайменше з принципу, щоб не йти на поводі у американських ЗМІ. Другий висновок - хтось в США дуже зацікавлений в тому, щоб підштовхнути його до такої поїздки, притулити до надтоксичного Путіна і заявити про осі зла Пекін – Москва. Цей хтось не обов'язково знаходиться в адміністрації Байдена. З набагато більшою підставою він може перебувати в оточенні Трампа або ширше – в штабі Республіканської партії і планує реанімувати під вибори стару тему зв'язків Хантера Байдена з китайцями і їхніми грошима.
У Сі Цзіньпіна теж немає власних очевидних причин відкласти всі справи і летіти в Москву, тим більше, що це негативно позначиться на його міжнародному іміджі. Якщо йому потрібна якась інформація, то її збір вже виконав Ван І. Якщо йому потрібен "Путін", то той сам прилетів 15 березня в Улан-Уде після того, як рано вранці 14 березня два винищувачі РФ все-таки змогли перекинути в море розвідувальний літак США. Прилетів, натякаючи Сі Цзіньпіну, я тут поруч, випадково, проїздом, може дозвольте заїхати до вас в Пекін?
Але вже 16 березня він виступав у Москві на з'їзді промисловців і підприємців. У Пекіні явно відмовили двоголовому Путіну, і він з горя навіть не заїхав ні до Владивостока, ні в інші міста по сусідству, що було логічним після такого далекого перельоту.
Двоголовому, так як на думку Тараса Чорновола в Улан-Уде прилетіло два Путіна – один основний, другий запасний. Запасна модель Путіна бігала по заводу в Улан-Уде, а основна модель чекала дозволу прибути до Пекіна.
Про двоголовість Путіна є дві версії. Перша - основний Путін справжній, але дуже хворий, чому все частіше і виступає разом з двійниками. Друга версія - справжній Путін помер у березні 2015 р., коли він раптово скасував зустріч в Астані з Назарбаєвим і Лукашенком, після чого на місяць зник з відеорепортажів. Зустріч в Астані пізніше все-таки відбулася. Але тоді всі вперше звернули увагу, наскільки присутній на ній Путін не схожий на того, який нещодавно підписував у Мінську друге перемир'я. Ймовірно, заміну померлому знайшли, але стан здоров'я двійника вже тоді був не дуже хорошим. Це може бути пов'язано з тим, що під час пошуку перевагу віддали двійнику, близькому за віком до оригіналу. Знайдений в 2015 р. двійник добре вжився в роль, але кашляє і регулярно потребує ремонту.
Яка з версій справжня - не має практичного значення. У всякому разі, поки не має. Хіба що, створює певні незручності Пекіну при переговорах з "колективним Путіним" в самому прямому сенсі цього словосполучення. Але вони ніщо в порівнянні з тими труднощами, які є у китайських комуністів в цій міжнародній ситуації.
Ставлення Пекіна до російсько-української війни можна було б звести до формули – білі люди воюють між собою, тим краще для китайців, якби не глобалізація всього життя на планеті і той факт, що КНР межує з РФ. Тому в Пекіні не можуть повністю слідувати цій формулі, як в деяких країнах Азії і в більшості держав Африки і Латинської Америки.
Пекін весь 2022 р. прагнув знайти середній шлях між цією формулою і своїм бажанням поширити комунізм на Тайвань в обмін на засудження РФ за імперіалізм аж до приєднання до міжнародних санкцій проти неї. Якби китайські комуністи це зробили, то Москва вивела б свої війська з України, включаючи Крим, з тією ж швидкістю, з якою вона вивела їх і символічні загони країн ОДКБ з Казахстану.
Замість цього Пекін від політики байдужості, якої він слідував з початку 20 лютого 2014 російсько-української війни, зайнявся пошуком серединного шляху між байдужістю і призабутим "червоним" імперіалізмом, плодом якого були громадянські війни в Кореї 1950–1953 рр. і у В'єтнамі. Громадянська війна в Кореї почалася з нападу військ Китаю і Північної Кореї на Південну Корею відразу по завершенню громадянської війни 1946-1950 рр. в самому Китаї. За оцінками в громадянській війні в Кореї загинуло майже 400 тис. китайських солдатів і 486 тис. отримали поранення.
Але Китай на шляху обміняти Україну на Тайвань зіткнувся з відмовою корінних тайванців і китайців, які іммігрували на острів після громадянської війни, а також демократичних країн Азії і США. В'єтнамські комуністи влітку 2022 р., дивлячись на маневри армії Китаю, вирішили, що їм час закупити зброю у США. Серединний шлях виявився дорогою до великої конфронтації.
Попутно виявилася цікава обставина. За 2022 р. з ініціативами посередництва або із заявами про мирні плани виступали президенти та прем'єр-міністри Бразилії, Німеччини, Ізраїлю, Індонезії, Італії, Мексики, Сенегалу, Туреччини, Франції, а також Папа Римський. Від імені Бразилії таку заяву було зроблено навіть двічі - її попереднім і нині чинним президентом. Компартія Китаю, яка любить розповідати, що може навчити всіх правильно жити, весь рік залишалася поза цим процесом. Великобританія, США і майже 170 держав теж залишалися де-факто поза ним.
США категорично відкидали всі спроби РФ почати переговори з ними щодо визнання захоплення нею частини України в обмін на щось. Позиція США рік залишалася незмінною - РФ повинна вивести свої окупаційні війська з України і потім почати з нею переговори. Після їхнього завершення США та інші держави можуть стати гарантами досягнутих Україною і РФ угод. Якщо РФ не бажає повернути Україні відібрані території, то в України не залишається іншого вибору окрім як вигнати силою російських загарбників.
В результаті виходило, що Китай як член Радбезу ООН знаходиться поза цим процесом, не перешкоджає агресії РФ, і нерідко заохочує її при голосуваннях. У січні в ЦК КПК звернули увагу на це і в лютому опублікували два комюніке, чим хотіли заявити, що вони теж в процесі.
Перше називалося "ініціативи глобальної безпеки" і складалося з трьох розділів, в кожному з яких було від 6 до 20 пунктів. Суть його можна звести до двох пунктів. Перший - КПК за рівність всіх народів, але привілейоване становище китайців в Радбезі ООН комуністів влаштовує, і вони нічого не хочуть змінювати. Пункт два - китайські комуністи хочуть, щоб ніхто не заважав їхній військової експансії в Африку під прапором КНР, або під прапорами ШОС і БРІКС, якщо не можна під прапором КНР. Весь контекст ситуації наводить на думку, що в Пекіні відклали ідею принести комунізм на Тайвані в дальню шухляду столу, і вирішили прозондувати питання: чи можна отримати "свободу рук" в Африці в обмін на захист України від агресії РФ.
Друге комюніке "позиція Китаю щодо політичного врегулювання української кризи" з'явилося через три дні і складалося з 12 пунктів. На відміну від першого воно було бюрократичною відпискою, сенс якої – показати всім, що Китай теж в процесі. У нього немає мирного плану, але позиція є, що зручніше, бо ні до чого не зобов'язує. Заодно зробили в термінах заголовка приємне Москві, а в тексті приємне іншим – заявили про неприпустимість війни з використанням ядерної зброї.
Пекін позначив другим комюніке, що він в процесі і що ця його позиція може трансформуватися в щось більш конкретне, в залежності від результатів великого торгу в двох напрямках, який він починає. Поки основне питання, яке в ЦК КПК хочуть з'ясувати для себе, що вони можуть отримати від РФ якщо будуть продавати їй снаряди і зброю, і що вони можуть отримати від США та інших країн демократії, якщо не будуть продавати РФ зброю. Є й інші питання, які в КПК хотіли б прояснити для себе.
При цьому в Пекіні нікуди не поспішають, на відміну від Москви. Пекіну цікаво побачити, як пройдуть військові дії навесні-влітку і лише потім приймати якісь рішення. У такій ситуації у Сі Цзіньпіна немає видимих причин їхати найближчим часом до Москви.
Поспішають в Москві і хочуть справити враження на Пекін. Для цього о 7 годині ранку 14 березня атакували літак США над Чорним морем в міжнародному просторі і викликали на цей же день Асада в Москву. Там якась з двох голів Путіна говорила з ним три години, а потім відбулася доукомплектація голів, і вони полетіли в Бурятію. З Асада в Москві видавили на камеру заяву: він переконаний, що захоплені РФ землі – це російські землі, які Україні подарував Ленін сто років тому. Про війну 1918-1921 р. між УНР і РРФСР він не знає або зробив вигляд, що не знає. Про Конотопську битву та багато українсько-московських війн теж не знає. Він також пообіцяв, якщо сирійці наймуться вбивати українців в армію РФ, то "ми знати про це не будемо". "Соціаліст" Асад говорить про себе у множині - "ми", як Микола II та інші царі московські.
Путін сподівався вразити Сі Цзіньпіна приниженим Асадом, збитим безпілотником США і інформаційним шумом через це, щоб удостоїтися аудієнції, для чого відразу прилетів в Улан-Уде з наміром просити снарядів і ще щось. Але Сі Цзіньпін мудро відмовив йому у в'їзді до Пекіна. У ЦК КПК є багато інших людей для вирішення подібних питань в робочому порядку без залучення до них уваги ЗМІ і псувати Сі Цзіньпіну імідж такою зустріччю не мало сенсу.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред на YouTube
