Ситуація критична: по зерновій угоді і Польщі коротко

Давайте згадаємо, що є механізм квот для поставок певного виду продукції на європейські ринки. Порушення звичної логістики експорту (і мова не тільки про зерно), природно, збільшило потоки через західний кордон. В першу чергу йшлося про транзит (переконатися в цьому можна піднявши ЗМІ за минулий рік і почитавши що говорила українська сторона).

Але продовольство пішло на внутрішній ринок сусідів. Логічно, так простіше і вигідніше. Причому наша продукція місцями почала витісняти місцеву. Тривожний дзвіночок, але його не почули а, навпаки, раділи говорили про силу і потенціал наших аграріїв.

І тут доречно згадати про нашу мотивацію 2022 року. Відсутність еспорту ставило під питання можливість посівної в 2023-му - зберігати було б ніде, а внутрішній ринок забитий.

Тепер порівняємо з ситуацією в тій же Польщі - потужності зі зберігання забиті українським транзитним зерном. А внутрішній ринок теж забитий - частина трейдерів додатково до транзиту (або замість нього) спокійно поставляли продукцію сусідам. Причому українські трейдери відверто демпінгували. Що так само логічно - або ти продаєш продукцію або вона, образно кажучи, гниє.

Тобто місцеві фермери (в країнах-сусідах) в тій чи іншій мірі опинилися в ситуації, схожій з ситуацією для українських аграріїв. Зберігати ніде, внутрішній ринок забитий.

Логічно, що поляки згадали про квоти. Взимку можна було б шукати вихід із ситуації, грати на випередження. Наприклад, говорити про інвестиції у створення нових сховищ, створювати механізми обмеження експорту на внутрішній ринок (ті ж квоти). Такий голос з Києва сприймали б як ознаку зрілості політики здатності бачити інтереси партнерів.

Час упустили. А так само забули про те, що, наприклад, в Польщі 2023 рік є електоральним. Причому фермери - ключовий виборець правлячої партії "Право і справедливість". (для інших країн питання внутрішнього ринку і голосів аграріїв на виборах не менш важливе).

В результаті ряд сусідів йдуть на крайні заходи. З досить жорсткою риторикою в публічному полі.

Українська сторона так само намагається підняти ставки. Тут і тепер. Логічно, ситуація критична. І передбачувано наштовхується на жорстку відповідь сусідів. У них теж критична ситуація, як на ринку, так і в електоральному полі (що, можливо, більш важливо тут і зараз).

Є ризик розростання конфлікту і, як наслідок, зниження рівня підтримки від сусідніх держав. Безпосередньо, у військовій сфері, навряд чи. А ось, наприклад, в гуманітарній - цілком ймовірно. Причому логіка поляків, наприклад, у питанні "підтримки біженців" буде простою - фінансова частина підтримки забезпечується податками від місцевих фермерів. Немає податків (прибутку фермерів) - немає підтримки.

Природно, що така риторика не зовсім відображає дійсність. Ту частину українців, які інтегруються в суспільство, вже працюють, платять податки, Польща буде прагнути залишити, забезпечити їм хороші умови. У майбутньому зробити громадянами країни. Це називається міграційною політикою. А для тієї частини, яка інтегруватися не змогла, можливо, дійсно приберуть частину елементів підтримки. До речі, тут теж є електоральна логіка. На тлі корупційних скандалів з "продажем віз", який зараз "батогом лупить" за рейтингами PiS, заявити про посилення міграційної політики = зберегти кілька % голосів.

На цьому тлі згадуємо про "зернову угоду" і демарш Росії. А так само стару політику Кремля по зіштовхування лобами своїх сусідів. Для РФ повернення до Угоди є не менш актуальним питанням - свій урожай так само необхідно вивозити. Але, ближче до жовтня-листопада. Це в спокійній ситуації.

А ось якщо проблеми з українським експортом стають причиною проблем відносин Києва з партнерами, які надають підтримку у війні проти РФ, можна почекати. Так, чим гостріший конфлікт буде в України з сусідами, тим менша ймовірність відновлення зернового коридору (альтернативний, коли кораблі йдуть на свій страх і ризик існує, але його потужності поки вкрай малі).

Таким чином, РФ, через своїх партнерів, лобістів, буде робити все можливе, щоб "підлити маслечка у вогонь". Адже це безпосередньо впливає на здатність України до опору.

Рекомендуємо:

Польща погрожує знизити підтримку України через зернову кризу

Чи можна вийти з пікіровки? Шанси є. Але ніяк не шантажем.

По-перше, взяти паузу, принаймні в розвитку конфлікту з Польщею. Там вибори. І PiS не піде на поступки незадовго до голосування. Для них або "поступки сусідів" або "демонстрація жорсткої політики". Причому, кожне гостре питання буде призводити до жорстких політичних заяв (а що наше суспільство, що польське дуже ласі на різкі слова). Тому просто почекати і помовчати в публічному полі. До 15 жовтня не так багато часу.

По-друге, дивитися на причини. Зокрема на проблему "транзит або продаж на ринку". Спроба захопити "весь ринок сусідів" призведе до його повної втрати в результаті заборонних заходів. Простіше активізувати консультації (а це можна робити непублічно) щодо обмежень. Тобто шукати баланс.

По-третє задуматися про інвестиції в будівництво терміналів, елеваторів на польській стороні. Для поляків це сумнівні вкладення - після війни немає гарантій надходження необхідних обсягів. Для нас логіка може бути тією ж - буде еспорт морем. Але зараз стоїть питання або нічого (втрата експорту) або збільшення витрат у вигляді будівництва потужностей для зберігання. Зменшення прибутку краще, ніж її повне зникнення, погодьтеся.

По-четверте - асиметричні ходи. Ми говоримо про залучення інвестицій. Поляки готові вкладатися, як мінімум в Західну Україну. За умови безпеки і нормальнызх умов для бізнесу. Не політиці "обскубування гусей", а політиці стимулювання. Тобто необхідний драфт програми залучення польського бізнесу. Навіть під час війни. І публічне обговорення документа (ідей) "по обидва боки кордону". Далі закони і їх швидка (не пізніше зими-весни 2024) їх імплементація.

І, нарешті, пам'ятати, що шлях взаємних звинувачень з партнерами без пошуку рішень - це те, чого очікує від нас РФ.

Джерело

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред