Скільки ще нам дадуть у лоб для розуміння законів глобального буття?

Є таке поняття як решоринг - повернення виробництв назад на батьківщину.

Актуально для США в контексті повернення своїх компаній з Китаю.

Але не актуально для України - нам нічого повертати.

Єдиний проєкт будівництва авіазаводу в Саудівській Аравії так і залишився на папері.

Не вийшло і "перенести" Мотор-Січ у китайський Чунцин.

Але є таке явище як ніаршоринг.

Це залучення чужих виробництв на свої промислові платформи.

Не актуально для США - високі податки, дорога праця і зарегульованість.

Але актуально для таких країн як Мексика, Туреччина та Україна.

Як працює філософія ніаршорингу?

Рекомендуємо:

Масований удар по Україні: російська ракета перетнула кордон із Польщею

Країна з низькими податками, дерегуляцією (загалом по країні або в спеціальних кластерах розвитку) і дешевою працею, і водночас така, що має угоду про зону вільної торгівлі з партнером із великим ринком збуту, апріорі приречена стати промисловою платформою для іноземних компаній.

Наприклад, Мексика вперше обігнала Китай за обсягами експорту в США (475 млрд дол у 2023-му).

Опишемо технологію на прикладі цієї країни.

Мексика з низькими податками і дерегуляцією в спеціальних зонах розвитку.

Дешева праця.

Великий ринок збуту в США - у рамках північноамериканської зони вільної торгівлі.

Трирічний період пільгових продажів в Америці.

Китайські виробники відкривають свої виробництва в Мексиці для обходу санкцій і мит щодо КНР.

Наприклад, у секторі виробництва електромобілів

Для Мексики - це нові робочі місця та інвестиції.

Схожа ситуація і в Туреччині, тільки роль США виконує ЄС.

Звісно, є й крайнощі, як-от "макіладора" в Мексиці: пояс виробництв уздовж кордону зі США з низькими вимогами щодо охорони праці та екології.

Але загалом, модель успішно працює.

У чому суть угоди про ЗВТ між Україною та ЄС?

У рамках угоди нульові мита і відсутність квот - за споживчими і промисловими товарами з великою доданою вартістю.

Суть проста: Україна ближче, ніж Китай. Відкривайте виробництва і продавайте без мит і квот будь-яку більш-менш складну продукцію.

Залучайте для цього китайські, арабські інвестиції, створюйте робочі місця.

Мита і квоти будуть лише для аграрної ародукції та сировини, які в ЄС є свої.

І що ми продавали в ЄС? Зерно та аграрну продукцію. Усі десять років.

Були зрушення в текстилі, легпромі, запчастинах, але трендом ці напрямки не стали.

Ба більше, "малу індустріалізацію" 2015-2019 років скосило зміцнення гривні на 15% у 2019-му і уряд Гончарука.

При цьому, ми постійно нарікаємо на квоти і мита, які по низці продуктів вичерпувалися в перші місяці календарного року.

ЄС з початку війни надало нам повний пільговий торговельний режим, як США Мексиці (на три роки).

Європа теж продовжила пільгу для нас на третій рік.

І що ми поставили в ЄС? Зерно!

І в ЄС зрозуміли, що ні натяків, ні слів у нас не розуміють. Тепер блокада для української аграрної сировини.

Удар ложкою по лобі.

Хоча для сировинних товарів зони вільної торгівлі не потрібні: їх можна продавати по всьому світу, тобто свій ринок ми відкриваємо ніби задарма.

Багато хто скаже - війна.

А я згадав би приклад Туреччини і Мексики і сказав би: а може, справа у високих податках на працю, у зарегульованості нашої економіки, відсутності кластерів розвитку і якісного ринку праці?

Скільки ще нам дадуть у лоб для розуміння законів глобального буття?...

Джерело

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред