Багато років назад я зрозумів, що єдиним джерелом змін системи можуть бути тільки люди з новими цінностями. При чому не ті, хто декларує нові цінності, чи вимагає від системи дотримуватись нових цінностей, а ті, хто спроможний їх втілювати у життя. Так я розпочав свій довгий і невдячний політичний шлях.
На цьому шляху мені траплялись різні люди і ситуації. Найчастіше ті, хто пропонував зразу багато заробити і "не страждати хернею про зміни", таких я зустрічав при кожній владі без винятку. Часто попадались любителі повчити і розповісти як і що треба робити, які здувались при першому виклику. Найбільшим же успіхом і честю було зустріти державників - людей, які ставили Україну вище свого інтересу. Насправді, зустріти таких людей настільки велика рідкість, що мова йде про одиниці за десятки років. І кожного з таких людей я виділяв, щоб в майбутньому допомагати їм, збирати їх разом.
У книзі "Будівництво державної спроможності" гарвардських дослідників запропонована модель змін, яку я на власному досвіді визначаю як єдину робочу для нашої держави. З практичного досвіду багатьох країн вони встановили, що здійснити масштабні комплексні перетворення не можливо. Тому вони запропонували модель масштабування локальних успіхів. Тобто спочатку команда реформаторів досягає успіху одній важливій справі, тоді масштабується на більшу справу, і аж так до повної трансформації. Ідея полягає в тому, що кожний успіх створює лідерів з досвідом досягнення змін всередині системи, і масштабування цих лідерів є шляхом до будівництва державної спроможності.
У 2016 році я познайомився з Денисом Монастирським. Це був такий випадок, коли розумієш людину без слів, коли ваші погляди і цінності повністю сходяться. Найбільше чим він вражав оточуючих - порядність і доброта. Від нього просто віяло цим. А ще скромність - риса абсолютно відсутня в нашому політикумі. За своє не довге і не коротке життя я можу сказати - таких людей 1 на мільйон.
Я розкажу вам історію, з якої ми часто сміялись. Денис був членом комісії по відбору в ДБР. Машина у нього була старий форд фокус. Якось він приїхав на цій машині на засідання комісії і це побачив інший член, який курив зовні. Побачивши Дениса він поплескав його по плечу і сказав "Красавчик, гарно замаскірувався. Спеціально купив таку машину, щоб не палитись на нормальній?" Денис розсміявся і сказав, що в нього немає інших автомобілів, окрім цього. Здивований член комісії просто зауважив "Тебе еще учится и учится жить".
Коли Президент запропонував йому стати міністром - він взяв час подумати. Для нього це був не "успішний успіх", а виклик і тягар. Ми багато радились. Я казав, що є команда здатна справитись з цим викликом. Ми накидували бачення. Але ключове я казав, що це може стати тією локальною історією успіху, яку можна буде масштабувати. МВС одне з найкладніших міністреств, особливо після "вічного міністра", але в тому і більша ціна успіху. Досягнувши змін в МВС - їх можна буде досягнути будь-де. Він погодився. Але влада не стала для нього наркотиком. Вона весь час була некомфортним тягарем. Він до останнього дня зберігав свою порядність, скромність, і просто людяність. Війна не дала запустити десятки підготовлених і розроблених проектів реформ і змін в системі, більшість з яких ініціював особисто він, оскільки за роки роботи експертом і депутатом добре розумів вади системи.
Він також ніколи не торгував совістю і принципами. Незважаючи на шалений тиск - він передав справу Трухіна в ДБР, яке і має розслідувати злочини депутатів. Із останнього - він не погодився на призначення Татарова своїм заступником, на чому дуже вже наполягали деякі особи з ОП в останні тижні.
З Євгеном Єніним я познайомився в 2019. Ми запропонували йому приєднатися до Інституту майбутнього. Я не думав, що він погодиться. Зарплати в нас були нижчі ринкових по громадському сектору, а на нього вже полювало кілька потужних юрфірм, які пропонували в 5 разів більше. Людина, яка змогла знайти і конфіскувати 4 млрд дол банди Януковича, становить інтерес на глобальному ринку. Він же навпаки був дуже щасливий потрапити до нас. Тому, що служити країні для нього завжди було найвищою честю. Коли я дізнався за які операції його нагороджували, то гордість брала за те, що в нашій розвідці були такі люди. Він був дуже професійним і відданий служінню. Державник за покликанням, який отримував насолоду від того, що досягав чогось для держави, а не для себе. Як і Денис Монастирський - він не погодився на роботу в МВС відразу, навіть відмовив. І тільки розмовами про нову команду його вдалось переконати.
Юра, Таня, Міша - всі були світлими людьми, бо тільки такі могли працювати з такими керівниками, як Єнін і Монастирський. Десятки інших людей, які спільною командою втримували систему МВС, працювали не за корупцію, а саме за ідеї змін разом з командою нових цінностей і підходів. Було складно. Правоохоронна система сформована не роками, а десятиліттями, з яких і по сьогоднішній день найбільше припало на совок. Але нова команда показала, що молоді можуть бути професійними і порядними, водночас, і що від цього нічого не рухне.
Денис і Женя - це були паростки нової еліти. Державників, які могли трансформувати систему, закласти нові цінності. Після призначення я часто чув від різних середовищ, що важко повірити на фоні всього, в прихід таких світлих людей в одне з найкорумпованіших і жорстких відомств. І таких людей дуже дуже важко зустріти в своєму житті.
Ми з Денисом обожнювали гори. Для нас вирватись в похід було за щастя. Він часто казав, що саме брак можливості сходити в похід і провести час з сім'єю для нього найважче на посаді. Я не знаю чи говорять на небесах про море, але про гори там просто зобов’язані розмовляти.
Ні, я досі не сприйняв того, що сталось. Я ще довго буду прокидатись і думати, що все це було просто страшним сном.
Ми йшли разом в темному захаращеному коридорі української політики. І вони освітлювали наш шлях своїм світлом і добром. Тепер цього світла не стало. В коридорі знову темно.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
