Співбесіда з дівчиною з Маріуполя

Якщо на 10 місяці військові агресії ви не розумієте, хто винен у війні і готові жити в Росії, то це світоглядні розбіжності.
Співбесіда з дівчиною з Маріуполя
Разрушенный россиянами Мариуполь / соцсети

З 2014 року ми з радістю беремо в свою команду перелесенців з Донбасу.

От і вчора.

Я проводив співбесіду з дівчиною з Маріуполя.

Прекрасне резюме.

10 років роботи на одному місці і з підтвердженням потрібного нам фаху.

- Коли ви приїхали в Київ?

- Два месяца назад.

- А до того пів року були в Маріуполі?

- Нет, в России.

- Скільки часу ви провели в Росії?

- Ну до сентября. Сын не поступил в школу в Ростове и мы уехали.

- А якби поступив?

- Ну конечно же остались бы там жить.

На цьому етапі співбесіду можна було б закінчити, але мені здавалося що я її не правильно зрозумів.

- Тобто після всього що сталося з Маріуполем і Україною, ви були готові залишитися жити в Росії?

- А какая вам разница!? Если я вам подхожу по профессиональным навыкам, какая вам разница, кого я поддерживаю и где я готова жить?

- Для нас є різниця.

- Я уже столько пережила. У меня отняли мой дом.

- А хто відняв? Хто в цьому винен?

- Война виновата.

- Але у цій війни є агресор. Назвіть будь ласка країну яка винна в усьому що з вами сталося.

- Зачем вы меня втягиваете в свою политику. Вы же ищете сотрудника, вот и скажите, подхожу я вам как работник или нет?

Чесно.

На 10 місяці війни після всього того горя яке Росія вже принесла моїй країні чути такі слова в столиці України - це якийсь сюр.

- Ні, не підходите.

- Скажите почему? Только потому, что я готова жить в России.

- Ви, мабуть, прекрасний фахівець, але час коли були потрібні виключно професійні якості нажаль назавжди пішов.

Ви доросла людина.

Якщо на 10 місяці військові агресії, після Бучі, Ірпеня, Маріуполя і Ізюма, після тисяч закатованих цивільних і десятків тисяч загиблих українських військових, ви не розумієте хто в цьому винен і готові жити в Росії.

То це світоглядні розбіжності.

Ми не зможемо знаходитися з вами в одному офісі і одній команді.

Вона встала і пішла на вихід, а на останок сказала:

- Я легко могла сказать вам не правду, которая бы вам понравилась и получить эту работу. Но я сказала вам как есть и осталась без работы.

- Була б моя воля, ви би залишилися не тільки без роботи, а й без українського громадянства.

Без чіткої, зрозумілої проукраїнської позиції вам тут не раді.

Тут.

Це не в нашій компанії і не в Києві.

Тут - це в Україні.

Джерело

Реклама
Підтримайте Главред

Останні новини

Реклама
Реклама
Реклама
Ми використовуемо cookies
Прийняти