Парадокс полягає в тому, що, з одного боку, Кремль зацікавлений у заморожуванні війни, а з іншого - оскільки російський диктатор абсолютно ірраціональний і психічно неадекватний, зовсім не факт, що він буде слідувати раціональним інтересам і погодиться на заморожування війни.
Путін діє, виходячи з божевільних імперських "тарганів", які живуть у його голові та яких він періодично дістає зі своєї черепної коробки і демонструє світові, розповідаючи про половців, печенігів, Рюриковичів, Леніна, німецький та австрійський генштаби та іншу маячню божевільного.
Безумовно, Путіну зараз вигідно заморозити війну, але він на це не піде. А не піде тому, що він - маніяк: навіщо йому заморожувати конфлікт, якщо російські війська трохи, але просуваються. Путін сподівається, що він і далі буде продавлювати фронт. При цьому він і його оточення будуть сипати ультиматумами: Україна повинна віддати чотири області, Україна повинна те, Україна повинна це. А ідея Трампа полягає в тому, щоб досягти перемир'я без попередніх умов.
Путіну ця ідея категорично не подобається, оскільки він сподівається, що ультиматумами доб'ється капітуляції України, і Трамп примусить до цього Київ. Тому що вимога віддати чотири українські області Росії - це і є капітуляція. Зеленський після такого не втримається при владі, в Україні почнеться хаос - і тоді Путін візьме Україну голими руками.
Згадайте, як було в Чехословаччині 1938 року: спочатку Чехію Мюнхенським договором (або змовою, як часто кажуть) примусили її західні союзники в особі Великої Британії на чолі з прем'єр-міністром Чемберленом і Франції на чолі з прем'єр-міністром Деладьє до передачі Німеччині Судетів. За це тодішній президент Чехословаччини Бенеш змушений був піти у відставку, і до влади прийшов набагато більш прийнятний для німців президент Гаха. І Гітлер уже за півроку після Мюнхенського договору, завдяки якому забрав Судети, шантажем примусив Гаху до капітуляції та захопив Чехію повністю, а Словаччині, що тоді входила до складу Чехословаччини, милостиво дозволив створити пронімецьку сателітну державу, начебто незалежну, на чолі з клірикольними фашистами.
Судетська область століттями була населена німцями - здавалося б, чому б її не віддати. Це не Донбас, навіть не Крим. Проте, віддали Судетську область - втратили країну, в результаті Чехія перетворилася на нацистську диктатуру, а чехи стали рабами німців до 1945 року.
Приблизно таку саму історію хотів би провернути Путін щодо України. Але Путін занадто негнучкий, нерозумний, упертий, неадекватний, з огляду на "тарганів" у його голові, тому він вимагатиме все й одразу. І поки що все йде саме до цього.
Ігор Ейдман, спеціально для Главреда
Хто такий Ігор Ейдман
Ігор Віленович Ейдман (25 вересня 1968, Горький) - російський соціолог, один із найбільш публікованих дослідників путінізму як соціальної та політичної системи.
З 1995-го по 2002-й рік очолював піар-агентство "Центр соціальних інновацій". Ігор Ейдман є автором антиолігархічної кампанії Бориса Нємцова.
З 2002-го до 2005-го року Ігор Ейдман працював одночасно в центрі політконсалтингу "Ніколло М" і Всеросійському центрі вивчення громадської думки (він же ВЦВГД).
У 2010-му році виступив одним із підписантів опозиційного листа "Путін повинен піти".
У 2011-му році переїхав до Німеччини.
Ігор Ейдман у 2014-му році випустив книгу "Нова національна ідея Путіна". У 2016-му році була видана його книга "Система Путіна: Куди йде нова Російська імперія?"
Ігор Ейдман - автор численних публікацій і статей, активно пише на своїх сторінках у соцмережах. У своїх матеріалах він докладно розбирає сучасну російську політику, виступає проти війни в Україні, нещадно висміює Путіна, "духовні скрєпи" і "русскій мір".
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
