Зважаючи на те, що зустріч Зеленського і Байдена відбудеться у липні, тобто вже після розмови Байдена і Путіна, Україну просто поставлять перед фактом того, про що домовилися російський та американський президенти, та змусять виконувати домовленості "сильних світу цього". Саме тому від початку було дуже принципово, аби зустріч президентів України та США відбулася до зустрічі Байдена з Путіним. Це було б важливо для іміджу українського президента, який би мав змогу хоча б сказати в ефірі українського телебачення, що він наполегливо про щось просив американську сторону перед розмовою із російським лідером.
читайте такожЗустріч Зеленського і Байдена: у США назвали головні вимоги до УкраїниЗустріч Байдена із Зеленським вже після зустрічі з Путіним однозначно буде донесенням до керівника української держави певної інформації про те, про що домовилися поважні сторони, і що доведеться виконувати сторонам, яких поважними не вважають, тобто Україні.
Розмова стосуватиметься абсолютно конкретних питань.
- По-перше, модальності мінського процесу – що буде спочатку: чи то спочатку Україні повертають контроль над кордоном, а потім вона закріплює "особливий статус" Донбасу, чи то відбудеться так, як хоче Кремль, тобто спочатку "особливий статус", вибори в ОРДЛО, а потім уже Росія вирішить, чи віддавати Україні кордон.
- По-друге, на зустрічі з Зеленським Байден підкреслить жорстку позицію США щодо чутливих питань, наприклад, співпраці з МВФ, керівництва Нафтогазу тощо. Тобто на Україну будуть тиснути через її слабкість, у першу чергу, економічну.
Тож навряд чи Зеленський після зустрічі з Байденим тішитиметься так само, як він радів після телефонної розмови з американським президентом і запрошення його до Вашингтону. Та будь-який політик повинен робити хорошу міну навіть при поганій грі, тому публічно Зеленський буде радіти, хоча по факту його викликають у Вашингтон, по-перше, на звіт, по-друге, для інформування щодо нових завдань.
Ця зустріч не буде суто формальною заради спільного фото. За таким сценарієм проводив зустрічі Порошенко – робив спільне фото, а далі вже розповідав про неї що завгодно.
У Зеленського все буде інакше – йому даватимуть завдання. Та інформація, яку Байден озвучить Зеленському, визначить увесь сценарій подальших взаємин України та Росії, ситуації на Донбасі, реінтеграції ОРДЛО (або її відсутність) тощо.
читайте такожЗеленський оголосив Байдену про нову ініціативу Києва щодо вступу України до НАТООднак все одно у України залишиться можливість маневру або відмови від виконання того, що для неї є неприйнятним. Така можливість є завжди оскільки завдання ставлять нам, а ми його або виконуємо, або виконуємо не зовсім, або виконуємо навпаки. І, щоб певне невиконання було обґрунтованим і аргументованим, для цього потрібно мати не тільки сталеву волю, а ще й розум. Наприклад, Захід зважав би на позицію більшості громадян України: якби більшість громадян чітко висловили певну позицію, тоді Зеленський міг би на неї посилатися і говорити, що він хотів зробити те, про що просили Штати, але суспільство не дозволило.
Крім того, якщо ми будемо відмовлятися виконувати або відкладати виконання певного рішення, потрібно пропонувати щось натомість. Тобто Україні потрібно намагатися бути хоча б молодшим, але партнером, а не мовчазним виконавцем.
Саме для цього потрібна не тільки воля, але й розум. З волею у нашої влади начебто все гаразд, а от розуму, на жаль, поки що не видно.
Крім того, на цій зустрічі з Байденим жодним чином не будуть задоволені бажання Зеленського щодо НАТО, про що він говорив останніми днями дуже часто. НАТО – це не волонтерська організація, яка намагається допомогти якомога більшій кількості країн чи людей. НАТО – це оборонний блок, де кожен, хто в нього входить, не бере щось від нього, а щось туди вносить. А поки що немає відповіді на питання, що може дати альянсу Україна, окрім проблем. Посилити його вона точно нічим не в змозі. До того ж, НАТО зараз переживає не найкращі часи, а тут ще й Україна зверху...
Отже, поїздка Зеленського до Вашингтону буде без особливих результатів, але розповідати нам будуть про шалені успіхи, як завжди. Хоча якоїсь "солодкої пігулки" від Сполучених Штатів можна сподіватися у вигляді обіцянки дати Україні грошей або обіцянки стратегічного партнерства з США. І про цю "солодку пігулку" нам розповідатимуть як про величезну перемогу.
Олександр Кочетков, політичний аналітик, спеціально для Главреда
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Viber
