Сучасну терористичну Росію створили самі росіяни і німці

Все більше скрінів, коментарів, виступів з неймовірною ненавистю до українців. Нарешті воно вилізло назовні - "х@хлы прєдалі нас...", "бомбіть 4-5 нєдєль...", "по продуктовим складам... по тєплотрассам... "

Як кажуть, давайте, не стримуйте себе. Може в когось, хто й досі вважав вас собі рівними, нарешті відкриються очі. А світу треба чітко для себе вияснити - чи співпрацює він з терористами. Як і комусь з нас.

Моя суб'єктивна думка - сучасну росію створили самі росіяни і німці. Бо пані Меркель і ті, що до неї, маючи вирішальні голоси в Європі, дозволили путіну розкинути газові сітки, присадити європейський бізнес на співпрацю з росіянами, дозволили росіянам взагалі повірити в свою значущість і якусь таку вагу в порівнянні з американцями.

Одні зіграли на почутті вини німців, інші цю вину перетворили на співпрацю та посилення путінської вертикалі. А українці, вбиті мільйонами в розв'язаній цими двома війні, на почуття провини, мабуть, нікого не пробивали. Тому й залишалися наче діамант, припорошений пилом всі ці роки. Скручений та зв'язаний на сході російським впливом (бо поряд з кордоном, куди дотягнулися).

Рекомендуємо:

Курва Меркель навіть не приховує, що продалася Путіну з потрохами

Росіяни, які осіли в Німеччині, саме зараз подають голоси щодо "скінуть бомбу на Дрєздєн", бо там українці виходять проти війни, і це їх "дістало". Російський спрут, який переварив та відригнув радянським експериментом мільйони людей - закинув їх по світу, а світ прийняв їх та отримує прихильників путіна у себе вдома.

Світ, який зараз допомагає нам. І допомагає чимало, звісно. Але маємо факт, що українці помирають не тільки від військових дій, а й від прямого чистого тероризму. Ті українці, які захистили "маскву" у сорокові роки. Які годували всіх кого попало (вибачте) своїм зерном, не маючи змоги годувати власних дітей. Мені настільки болить ця історична несправедливість, таке відчуття безпорадності, - бо ми були сам на сам з терористом. Зараз просто хочеться кричати, щоб ніхто більше не плекав хибних сподівань.

(Опубліковано зі скороченнями)

Джерело

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред