Навіщо США друга Польща?

Країни-стратеги, країни-проксі і території-імпланти. Це не просто кошики країн, а й вектор "антиеволюції" окремо взятої держави, наприклад України. І саме за вказаними вище кошиками будуть розділені країни, що не входять в елітний клас "перших".

Маркером поділу буде дуже специфічне поняття демократії, чому приклад "Саміт за демократію", що пройшов днями: 110 країн з 197.

На даний момент для США виникла низка геополітичних активних і потенційних загроз. До активних варто віднести "синоцентричний світ", зароджується: Китай, Північна Корея, М'янма, Афганістан, Іран, Пакистан, Ефіопія і ряд інших африканських держав.

А також "велика Росія" (саме цей формат тепер просувають в Москві замість нездійсненної ідеї нового СРСР): РФ, Білорусь, Вірменія, Сирія, Таджикистан, Південна Осетія, Абхазія, Придністров'я і так звані ЛДНР.

Активні загрози у вигляді двох зазначених вище геополітичних субстратів - позначені Вашингтоном як ключові зовнішні виклики Америки.

Але є ще два блоки, які сприймаються США не як вороги, але як ненадійні союзники. Це "арабський світ" в особі Єгипту, ОАЕ і Саудівської Аравії. І "Тюркський союз": Туреччина, Азербайджан, Туркменістан, Казахстан, Киргизстан і Узбекистан. Ненадійні союзники - у фокусі уваги, але не в прицілі активної фази політики стримування.

читайте такожВійськова допомога від США: Кулеба вказав на три головні аспектиЩо стосується, "ворогів", то на передньому краї боротьби з ними будуть зазначені на початку тексту три групи країн, але з різним функціоналом. Країни-стратеги - їх завдання підключитися на фазі максимального загострення (якого за задумом Вашингтона не повинно трапитися).

Відносно Китаю - це Японія, Південна Корея, Таїланд, Філіппіни, Ізраїль (в контексті Ірану) і ключовий союзник - Індія (яку ще потрібно умовити на цю роль обіцянками створити там аналог китайсько-американської моделі економічної взаємодії 80-90-х років минулого століття). Щодо РФ - це Польща, країни Балтії та Скандинавії.

Країни-проксі: їх завдання грати на геополітичному нерві.

Для Китаю і його синоцентризму - це Тайвань, для РФ - Україна, Грузія і Молдова ("агресивне тріо"). Країни / території-імпланти - це потенційні "міни", які створюються в тілі ворожих субстратів.

У Китаї - Гонконг, Тибет, уйгури, спроби "будистських майданів" в М'янмі. "Раптово" виник сепаратизм в Ефіопії (провінція Тиграй). У РФ - Білорусь, Північний Кавказ.

Для ненадійних союзників у вигляді тюркського Союзу і арабського світу, припасені "смотрящі": наприклад, Ірак, який затиснутий в трикутнику проблем (шиїти, ІДІЛ, курди).

При певних розкладах, Ірак може створити проблеми і "Великій Росії" в Сирії і монархічному "арабському світі" в Перській затоці, і тюркському союзу в Туреччині, і синоцентризму в Ірані.

Найсмішніше, що демократія тут взагалі ні при чому. Від слова зовсім.

США запрошують на саміт Пакистан, з дуже умовною формою демократичного правління, з єдиною метою - відірвати його від Китаю.

США підписує оборонний контракт з саудитами на 500 млн.дол., хоча в посольстві цієї країни розчленовують журналіста.

На саміт не їде Угорщина, але бере участь Польща (з однаковим набором претензій за формою правління і порушень правил "нової антропології").

Запрошені Філіппіни, де практикуються позасудові страти, але немає Туреччини. Зате є ДР Конго, Ангола.

Повністю проігнорована "Боліваріанська" Латинська Америка: Куба (зрозуміло), Болівія (не зрозуміло), Нікарагуа (переобрання Ортеги), Венесуела (зрозуміло), Гондурас (взагалі не зрозуміло).

Насправді, причини відомі: "боліваріанська" Латинська Америка просто дозволила собі проводити самостійну політику, на відміну від Мексики і Колумбії.

читайте такожСША готові посилити східний фланг НАТО у разі вторгнення РФ в УкраїнуІ вони не такі великі як Бразилія, щоб їх потрібно було не ігнорувати.

А тепер висновок для України.

Вся наша зовнішня політика була побудована на ідеї стати для США "другою Польщею", тобто на бажанні увійти в групу країн-стратегів.

Але США не потрібна друга Польща, у них вже є "перша".

Ми просто не помітили, що в колишні роки зіграли роль "країни-імпланта" на пострадянському просторі.

Зараз нам відводять роль проксі-країни.

Україна як черепаха без панцира виповзла на жваву трасу і їй би в травичку відповзти, та високі бордюри заважають...

Це дуже небезпечна роль - якщо геополітичний конфлікт розгорається, такі країни сходять зі сцени в перших актах п'єси, як Меркуціо в шекспірівському "Ромео і Джульєті".

Як відомо, вмираючи Меркуціо встиг прошепотіти представникам двох ворожих будинків, в бійку яких він по гарячності втрутився: "чума на обидва ваші будинки"....

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред