Виключення Російської Федерації із членів ООН, а тим більше з постійних членів Ради безпеки, дозріло і перезріло ще кілька років тому.
Присутність Росії на засіданнях ООН ідентична присутності людожера-велетня на зборах людей, із яких він вибирає нову жертву, погрожуючи ядерною палицею. Ті, хто не так давно самі відмовилися від людоїдства або тихо практикують його, ставляться до цього з розумінням. Будь вони побільше зростом і будь у них така палиця, вони теж мали б такі апетити. Ті, хто змушений сидіти поблизу велетня-людожера, прагнуть не привертати його уваги і піддакувати йому, сподіваючись, що він цього разу їх не зачепить. Жертви людожера чинять опір, як можуть, волають до зборів і особливо до тих, хто називає себе цивілізованими людьми і має зброю. Але тих турбує питання, чи не стане ліквідація людожера чимось на кшталт канібалізму і порушенням прав людини, адже він теж начебто людина, нехай і з жахливими звичками. Людожер на всі зауваження і застереження несамовито кричить: "Не чіпайте мене! Всі колись були людожерами і ваші зауваження політично мотивовані".
Саме так бачиться засідання Генасамблеї ООН 7 квітня, де обговорювали пропозицію про призупинення членства РФ в Раді ООН із прав людини. Загадкову мантру – це "політично вмотивована" пропозиція – виголосили всі, хто відмовився її підтримати або заявив, що утримається при голосуванні. Тільки вони і виступали перед голосуванням. З пропозицією підтримати виступили лише делегації України, Сенегалу і Тимор-Лешті. Тож умови чистоти експерименту "хто є хто " на зборах витримали максимально, і дурість кожного була видна. Ніхто, навіть делегація України, не стала нагадувати старі істини про людяність, гуманізм і що війна – це дуже погано. Особливо, якщо велика держава з імперських мотивів нападає на менші. Особливо після того як 60 років тому всі в ООН засудили імперіалізм і колоніалізм. Ті, хто підтримував цю резолюцію, виступили тільки після голосування, щоб ніхто не міг сказати, що вони "тиснули на зал".
читайте такожВійна в Україні затягнеться на два-три роки, добре, якщо не на довше - Георгій Тука
Всі присутні розуміли: це голосування – спроба хоч трохи приборкати ведмедя-людожера. Але словосполучення "права людини" викликало у всіх автократій ту саму реакцію, яку викликає червона ганчірка у бика. Низка делегацій прямо заявила, що вони, зрозуміло, засуджують війну взагалі і напад Росії на Україну зокрема, але от так виключати – це занадто. Так і нас можуть виключити через права людини. Виступ представника М'янми, який заявив, що на його батьківщині військова хунта скоює ті самі злочини, що й армія Росії в Україні, і він закликає підтримати резолюцію, зачепив не тільки посланців Асада. Латентні автократії, які нікого масово не вбивають, але й права людини не шанують, теж помітно нервували.
Тож голосування проходило в атмосфері вельми несприятливій для України і країн демократії. Тим не менш, результат виявився досить позитивним: 93 держави підтримали резолюцію, 24 були проти, 58 утрималися і 18 не голосували. За його підсумками маємо, що з 193 держав-членів ООН 93 однозначно пристойні, а щодо ста є питання.
Серед 24 держав, які голосували проти, є група восьми друзів людожера по неволі. Вони повністю, як Білорусь і Сирія, або частково, як Киргизстан, Таджикистан, Малі, ЦАР і Узбекистан окуповані військами Росії. До неї приєднався і Казахстан, що в січні пережив окупацію. Його представник чесно сказав, що в Україні гуманітарна катастрофа, і Казахстан направив їй три літаки з 50 тоннами допомоги, але далі плутано пояснював: переговори з Росією треба вести, незважаючи ні на що, але її виключення не буде цьому сприяти. Він серйозно помилився. Єдине місце, де можна успішно вести переговори з Росією – це міжнародний суд ООН в Гаазі, який 16 березня зобов'язав її вивести війська з України і припинити війну. Вона це рішення так і не виконала.
читайте такожУкраїна і світ ризикують повторити помилки Другої світової війни
Пропозиція вести переговори з Росією за будь-яку ціну і вимога "об'єктивного і незалежного" розслідування різанини в Бучі та інших містах України звучали майже від усіх, хто закликав голосувати проти або утримався.
Але Росія давно озвучила, що вона чекає від переговорів з Україною по-справжньому лише одного – відмови від третини своєї території, про що Лавров знову нагадав 8 квітня. Якщо Китай, Єгипет, ПАР, Індія та інші держави, категорично наполягають на таких переговорах, віддадуть Росії третину своєї території, то Україна, можливо, наслідуватиме їхній приклад.
Вимога Китаю та інших "об'єктивного і незалежного" розслідування на восьмому році російсько-української війни звучить по-людожерськи, і це ніщо інше, як цинічна спроба поховати тему про геноцид українців у роках і стосах паперів, як сталося з авіарейсом МН-17, збитому Росією в 2014-му. Єдиною державою, яка в 2014 році відмовилася від створення слідчої комісії ООН з авіарейсу МН-17 і наклала "вето" на це рішення, була Росія. Ніякої іншої окупаційної армії в Бучі, Ірпені і так далі не було, крім російської. Чи в Пекіні вважають, що Чернігів, Київ, Харків і Маріуполь бомблять індійські або мексиканські війська?
Єдина армія, яка, крім російської, може бути звинувачена в різанині в Бучі – це білоруська. Але Україна такими даними не володіє і таких звинувачень Білорусі не пред'являє, незважаючи на те, що з її території тривають ракетні обстріли Києва. Оскільки Лукашенко 7 квітня повідомив, що його армія проводила якісь військові операції в Україні, то йому і їх учасникам варто розповісти про це детальніше суду ООН в Гаазі.
читайте такожУ Росії влада затріщала по швах: як війна в Україні запустила руйнування режиму Путіна
Об'єктивно Китай як постійний член Радбезу ООН своєю постійною вимогою "об'єктивного" розслідування лише підштовхує Росію до нових і вигадливих військових злочинів. Влада Росії, спираючись на ці слова Китаю, вимагатиме своєї участі в такому розслідуванні заради "об'єктивності". Так само виглядало б, якби Китай у 1937 році запросив японських генералів для "об'єктивного розслідування" різанини в Нанкіні, або, якщо б Герінг проводив розслідування бомбардувань Лондона німецькою авіацією.
Але Герінг і німці були набагато чеснішішими за росіян. Вони ніколи не заперечували, що бомблять Лондон та інші міста братнього арійського народу Британії. Росіяни, вбиваючи "братський український народ", всіляко це заперечують.
Головна причина чому вони це роблять – є уряди, які готові зробити вигляд, що приймають такі російські фейки і готові їх роками "об'єктивно" розслідувати. Так виникає відома ситуація – попит народжує пропозицію. В даному випадку попит на фейки є як у їх виробників, так і у споживачів із геополітичних мотивів. Поки Китай та інші вдають, що вірять РФ і вимагають "об'єктивних і незалежних розслідувань", вона вироблятиме тисячі таких фейків і звинувачуватиме Збройні сили України у знищенні своїх міст і своїх сімей. Якщо повірити Кремлю, то українець перш ніж піти воювати з російською армією підпалює свій будинок і вбиває дружину з дітьми.
Недавній такий фейк, створений Росією для споживання Китаєм та іншими – обстріл її ракетами 8 квітня залізничного вокзалу в Краматорську, де сотні людей чекали поїзда для евакуації. Перше число жертв обстрілу було близько 30 убитих і 100 поранених. Але число вбитих швидко зростало і досягло до кінця дня 50 осіб, оскільки багато хто помер від поранень. Першою реакцією армії Росії на це було – ми стріляли по вокзалу, бо там скупчилися українські війська. Цей фейк швидко помер, бо військових серед загиблих не виявилося в помітній кількості. Танки і військова техніка на вокзалі теж не були знищені. Після такого викриття армія Росії заявила, що вона по вокзалу взагалі не стріляла, це зробила нібито армія України. Але на вокзалі залишилася одна ракета, яка не розірвалася, і на ній було російською мовою підло написано "За детей!". Не українською, не англійською і не суахілі, – російською.
Зараз Росія на догоду Китаю готує нову масову різанину цивільного населення в Україні. У ЗМІ 8 квітня з'явилася інформація про те, що начальники концентраційних таборів у прикордонних областях Росії, куди звезено від 400 до 500 тисяч громадян України, отримали команду терміново доставити частину з них в окупований Донецьк. Доставити їх з українськими паспортами. Москва готує їх масове вбивство як "альтернативу" різанині в Бучі, в чому звинуватить українську армію, щоб Китаю та іншим було що "об'єктивно" розслідувати. Цих людей вб'ють, потім зв'яжуть руки за спиною, як у Бучі та Ірпені, завдадуть каліцтв, що імітуватимуть тортури, викладуть тіла в районі між Ізюмом і Попасною, де йдуть запеклі бої і "гуляє" лінія фронту, і назвуть їх жертвами "кривавої київської хунти".
Якщо низка країн в ООН так наполягають на "об'єктивному і незалежному розслідуванні", то чому серед загиблих і поранених в Україні з 24 лютого іноземних журналістів немає китайців, індусів, мексиканців, єгиптян і так далі. Те розслідування цієї війни, яке вони вимагають, йде з перших її днів за сприяння уряду України, і, якщо вони в ньому не беруть участь, то хто в цьому винен.
читайте такожУкраїна і Росія - від добросусідства до геноциду: чому Путін винищує українців
Виключення Росії з членів ООН означатиме: ніхто не вірить її фейкам і не хоче робити вигляд, що вірить. Це позбавить Росію стимулу для їх виробництва назовні і збереже життя тисячам людей в Україні. Виробництво таких фейків збережеться тільки для самого населення РФ, але воно не вимагає від них якості і натуральних відеокадрів. Йому достатньо запевнень влади і пропагандистів, і відеоряд з позначкою "18+". Населення РФ і без нього вірить владі та пропагандистам.
Перше, що зробив Гітлер у 1933-му, прийшовши до влади, – оголосив про вихід Німеччини з Ліги Націй і провів референдум з цього питання, на якому 95% німців підтримали його рішення. Гітлер і його команда були чесні, принаймні, перед самими собою, і не хотіли виправдовуватися та пояснювати Лізі Націй свої дії щодо вирішення "єврейського", "польського" та інших "питань". У команди Путіна немає чесності і мужності для такого кроку, як не було їх і у команди Сталіна, яку довелося виключати з усім СРСР з Ліги Націй за напад на Фінляндію.
читайте такожРосія неминуче програє війну і втратить частину власної території
Тому немає ніяких причин вважати, що РФ сама вийде з ООН, щоб мати повну свободу рук для вирішення "українського", "грузинського", "молдавського", "курильського" та інших своїх "питань". На це прямо вказує її реакція на пропозицію 7 квітня від 52 країн самій залишити Раду з прав людини ООН, не доводячи ситуацію до голосування і виключення. Замість цього Росія пройшла всю процедуру виключення і після її закінчення заявила, що це не її виключили, а вона сама пішла. МЗС РФ навіть розмістило заготовлений текст про це з трьох абзаців на своїх сторінках у соцмережах, коли засідання Генасамблеї ООН вже закінчилося. Виключення Російської Федерації з членів ООН допоможе заразом і самим росіянам бути трохи чеснішими перед самими собою. Це їм скоро знадобиться.
Сергій Климовський, блогер, кандидат історичних наук
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред в Google News
