"Стратегічний глухий кут" у Білому домі, а не фронтах в Україні

1. Нобелівський комітет запросив на вручення Нобелівських премій миру послів РБ і РФ. Наступного дня представниками країни-агресора лауреат Нобелівської премії миру Д. Муратов був вписаний до реєстру іноземних агентів. І тільки після цього, до представників Нобелівського комітету, які відверто ганьблять своєю розумовою убогістю ім'я видного вченого Альфреда Нобеля, дійшло, що вони загралися зі злом і їм довелося скасувати запрошення послам країн-агресорів Ірану, РБ і РФ.

2. 6 вересня в день візиту Державного секретаря Блінкена, Київ був обстріляний 7 ракетами Калібр і 1-ю ракетою Іскандер, - всі ракети знищені на підльоті.

3. Республіканці погрожують блокувати військову допомогу Україні до тих пір, поки адміністрація Байдена пред'явить стратегію щодо України. Мовляв, раз твоя адміністрація говорить про перемогу України у війні з Москвою, значить покажи свою стратегію перемоги. Непоганий тролінг з боку республіканців.

4. Автор нової доповіді вашингтонського інституту Брукінгса "як бути" дешевим яструбом" у 2020-х роках "Майкл О'хенлон приходить до висновку: "метою США є стримування, а не перемога в [довгій війні], яка, безсумнівно, була б руйнівною. Таким чином, значна бюджетна і технічна перевага – вельми бажана", як аргумент для потенційних агресорів: "навіть не пробуйте починати".

Перші дві події, - відверте знущання з боку агресора і форми вираження його презирства. Представники країни-агресора відверто зневажають і Нобелівський комітет, і нинішню адміністрацію США в 1-у чергу за їх непрофесіоналізм і убогість, а тому відверто над ними глумляться. Але з цього знущання можна отримати користь. Своєю злочинною поведінкою рф свідчить, що є антицивілізацією хоча б, бо веде війну з цивілізацією проти колективного Заходу та його цінностей.

Що ж об'єднує всі вищевказані події? Відповідь на це питання міститься в слові "стримування". У науковому, в експертному, так і в політичному середовищі США, стосовно рф, вживається слово "стримування".

Стримування, це не боротьба. Це навіть не протидія. Стримування (стримувати агресора), схоже збереженню статус-кво. Стримувати - витримувати зворотний тиск об'єкта, що стримується.

В таких умовах у агресора завжди будуть зберігатися мотиви на реванш і подолання стримування, а тому негативна ситуація може зберігатися на невизначено довгий час. У реальній дійсності "стримування" дорівнює зовнішньополітичному курсу чинної адміністрації США "витримати проросійськість".

Це до питання про те, що в своїх завданнях чинна адміністрація США не ставить за мету демонтувати путінський режим і фашистську імперію зла РФ. Мета цієї адміністрації одна - " витримати проросійськість " поки витримується.

Витримування проросійськості загнало нас у лихоліття. І саме в лихоліття зникають межі між добром і злом, мораллю і аморальністю, моральністю і аморальністю. Позачасовість завжди аморальність і моральний відстій.

Нобелівський комітет діє у фарватері зовнішньої політики США. А республіканці так би мовити "підтягнули старого Байдена за проросійськість". В ході виборчої компанії потенційні кандидати в президенти США і окремі республіканці будуть відкрито знущатися над нерішучістю і непрофесіоналізмом діючої адміністрації США.

У цій історії важливо зрозуміти і запам'ятати одне єдине правило.

Не можна бути проросійським. Проросійськість за своєю суттю, є злочином, який полягає у формі дії, рішення і (або) бездіяльності. Проросійськість не російськість - останнє визначення потрібно розглядати як підтримку дій агресора і окупанта, або співучасть на його боці.

Навіть не маючи намірів заподіяти Україні, або іншій країні шкоду, або будь-яким чином поліпшити становище агресора, помилково, без злого умислу, прийняті військово-політичні рішення, що спричинили настання шкідливих наслідків для України і самого колективного Заходу повинні вважатися проросійськими.

Будь-яка дія, рішення, або бездіяльність, які спричинили шкоду Україні, колективному Заходу і (або) користь агресору має вважатися проросійським. Так, таке визначення жорстке, строге, але воно одночасно і справедливе. А якщо не назвати речі своїми іменами, то тоді неможливо перемогти агресора.

З релігійної точки зору проросійськість це найтяжчий гріх. Якщо інші гріхи відбуваються в основному проти власного здоров'я і благополуччя, то проросійськість, це гріх проти мільйонів людей, спрямований на продовження їх страждань від російського імперіалістичного фашизму.

Тому хід історії нещадний до тих політиків, які так чи інакше, загравали з проросійськістю.

Всі попередні президенти США, що грали зі злом в проросійськість Білл Клінтон, Джордж Буш молодший, Барак Обама і Дональд Трамп безславно спочили в політичній історії. Всі вони ганебно і ганебно послизнулися на проросійськості. Он як Обама "рвав свою дупу" за проросійськість, а в підсумку увійшов в історію як той, ким його гідно називають ватники по відмашці Кремля.

Проросійськість це найлютіше і концентроване зло, з яким неможливо домовитися. І його екзистенційна природа не для того, щоб з ним домовлятися: воно існує лише для того, щоб його перемогти і завдяки перемоги над ним стати сильнішим.

Якби Держдеп США нарешті вніс би рф до реєстру країн-спонсорів тероризму, і Конгрес США підтримав би дане внесення своєю резолюцією, визнавши рф терористичною країною, а російський режим терористичним режимом, - визнав, що з 20 лютого 2014 року Москва веде проти колективного Заходу четверту Світову гібридну війну як акт геополітичного реваншизму за поразку СРСР, що розпався в третій світовій холодній війні, то такі рішення дозволили сформувати позицію США, спрямовану на перемогу над Москвою у всіх сферах: в інформаційній, у військовій, в економічній, дипломатичної і т. п.

Така політична позиція позбавила б підстав всяких розумово убогих і відсталих від реалій політичних маргіналів США, займатися демагогією про те, що слід було б обмежити військову допомогу України, - окуповані українські території в обмін на вступ до НАТО тощо, зловісною єрессю, вигідною агресору. Одночасно, така позиція сфокусувала б увагу американців на перемозі над зовнішнім агресором, згуртувала б американське суспільство, і в кінцевому підсумку гарантовано забезпечила б перемогу Джо Байдена, або іншому кандидату від правлячої партії на прийдешніх виборах.

Всякі розмови про корупцію оточення Байдена були б як мінімум відкладені до перемоги України над Москвою, зважаючи на їх непопулярність на тлі боротьби з агресором.

Утримуючи проросійськість, Байден загнав себе і свою адміністрацію в стратегічний глухий кут. Стратегічний глухий кут, зараз виник не на фронтах в Україні. Він виник саме в адміністрації Байдена. ЗСУ мужньо і гідно звільняють захоплені території від російсько - фашистських загарбників навіть при такій малій кількості озброєнь.

Тягучка проросійськості відклала перемогу України над агресором на 2024 рік. Перервати триває 32 річний зовнішньополітичний курс США з витримування проросійськості може почалася виборча компанія.

Джерело

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред