У 2021 році закладені передумови для поглиблення і загострення соціально-економічної і політичної кризи в Україні в 2022 році. При цьому спостерігається надзвичайно складне переплетення як внутрішніх, так і зовнішніх факторів можливого розвитку кризи.
Перш за все, подальший розвиток отримає енергетична криза, яка вже почалася. Зрив підготовки до зимового опалювального сезону, факти недостатніх обсягів закачування газу в підземні сховища, відсутність нормативних запасів вугілля на вугільних складах теплових електростанцій, необхідність імпорту електроенергії з-за кордону – все це говорить або про кричущу некомпетентність і безвідповідальність уряду, або про свідомі дії, спрямовані на підрив держави.
За лаштунками влада говорить про те, що ставка зроблена на теплу зиму, для якої запаси газу будуть достатніми, що за рахунок низьких обсягів закупівлі газу і вугілля досягнута економія валютних коштів в кілька мільярдів доларів, що завдяки цьому у нас збережені валютні резерви, забезпечено зміцнення гривні і покращилися показники платіжного балансу. І справді, якщо за січень-жовтень 2020 року дефіцит платіжного балансу становив 833 мільйонів доларів, то за той же період 2021 року він знизився до 256 мільйонів доларів.
Українська влада цілком свідомо побудувала нову модель газового ринку, яка є руйнівною для української економіки, але особисто вигідна окремим представникам цієї влади.
Україна стала єдиною країною в Європі, яка не має довгострокових прямих контрактів на імпорт газу за стабільними цінами, і весь імпортний газ в умовах дефіциту газу на зовнішніх ринках купується за набагато вищими цінами європейської біржі, які доходять до 1,5-2 тисяч доларів за 1 тисячу кубометрів, через європейські фірми-прокладки, які додають до остаточної ціни газу для України ще й свій інтерес. Кінцеві бенефіціари цих фірм-прокладок, треба сподіватися, коли-небудь будуть встановлені.
Фізично газ, як і раніше, відбирається з транзитної газотранспортної системи на території України і залишається, звісно, газом російського походження, але юридично газ виступає як "європейський". У цьому суть схеми так званого "віртуального реверсу", завдяки якому народилися гучні політичні заяви українських президентів про те, що "починаючи з 2015 року, Україна злізла з російської газової голки". Представники української влади так запекло борються за збереження газового транзиту через Україну саме тому, що без фізичного транзиту російського газу неможливий і його "віртуальний реверс", і тоді доведеться будувати систему реального (фізичного) реверсу газу з Європи, що потребуватиме величезних капіталовкладень і призведе до втрати доходів від посередницьких фірм-прокладок. З цієї ж причини неприйнятне повернення до укладення прямих довгострокових договорів на постачання газу з Газпромом. Прямі контракти – це пряме відрахування з обсягів "віртуального реверсу", аж до повної його ліквідації. З урахуванням того, що Україна імпортує близько 10 мільярдів кубометрів газу на рік, мова йде про операції на мільярди доларів. Оформлення таких обсягів імпорту російського газу в якості "європейського" дозволяє на ці мільярди доларів статистично збільшити обсяг товарообігу між Україною і Євросоюзом і на них же статистично зменшити обсяг товарообігу між Україною і Росією. Це "дрібниця", звичайно, але політично (в пропагандистському плані) важлива дрібниця.
читайте також50 гривень за долар: чому гривня в 2022 році ризикує полетіти в тартарари
Тепер про організацію внутрішнього ринку газу. В умовах дефіциту газу на зовнішніх ринках і зростання його біржової ціни, уряд України пішов хибним шляхом сегментування внутрішнього ринку газу і диференціації цін на нього для різних категорій споживачів. Для населення (потенційних виборців) з урахуванням низької купівельної спроможності громадян було запроваджено державне регулювання цін на газ. Домогосподарствам газ продається по 7960 гривень за тисячу кубометрів, комунальникам для цілей опалення населення – по 7420 гривень. Промисловості ж було запропоновано купувати газ за цінами Української енергетичної біржі. Ці ціни ростуть практично щодня і на сьогодні значно перевищують біржові ціни на газ в Європі, досягаючи вже 50-60 тисяч гривень за тисячу кубів. При цьому промисловість європейських країн отримує основну частину газу (до 80%) за прямими довгостроковими договорами, в яких ціни на газ зафіксовані на рівні, значно нижчому, ніж біржові ціни (в середньому близько 300 доларів за тисячу кубометрів).
Так урядом України були створені передумови для глибокої кризи української промисловості, агонію якої ми побачимо у всій красі в 2022 році. За наявними оцінками, більше 90% українських підприємств, які споживають газ, виявляться збитковими і припинять роботу, або будуть змушені піднімати ціни, стаючи неконкурентоспроможними у порівнянні з іноземними виробниками. Ситуація ускладнюється нестачею газу навіть для потреб населення і теплокомуненерго як через недостатність запасів газу, так і через необхідність додатково спалювати газ у топках теплових електростанцій через брак вугілля.
Черговий етап "реформ" на ринку газу повинен пройти в 2022 році після закінчення опалювального сезону. Відповідно до останнього Меморандуму, який українське керівництво підготувало для МВФ, Україна повинна буде відмовитися від державного регулювання цін на газ для населення. Крім того, починаючи з травня 2022 року до половини газу українського видобутку має вільно продаватися на біржі, а з 2024 року – через біржу повинен буде продаватися весь видобутий в Україні газ. Тим самим будуть створені умови для закупівлі газу іноземними покупцями з метою перекачування його, перш за все, в Євросоюз, а, якщо буде можливо, то і в інші країни. Українські покупці як від імені промисловості, так і від імені населення, очевидно, будуть неконкурентоспроможними на ринку закупівель газу через низьку платоспроможність.
читайте такожГаз, якого не буде, замість вугілля, якого немає?
Тому нам потрібно готуватися до того, що Україна буде перетворюватися на великого експортера газу власного видобутку, але при цьому власне населення залишиться без газу. Процес деіндустріалізації країни може дійти до межі – до повного припинення роботи нашої промисловості. У соціальному плані, коли переважна частина українських громадян не зможе платити за газ за європейськими цінами, відбудеться перехід до "енергетичної бідності". Тобто населення просто не зможе оплачувати енергетичні ресурси. Все це призведе до різкого падіння авторитету влади.
Найважливішою рисою кризи, що розвивається, стає швидке зростання інфляції. За даними НБУ, вже в жовтні 2021 року промислова інфляція склала 57,2% через зростання цін на енергоносії. Повний цикл розкрутки інфляції витрат ще далеко не завершений. Ця хвиля інфляції неминуче накриє і ринок продовольства і споживчих товарів, і буде підніматися все вище в 2022 році.
Наш національний банк при цьому здається просто зборами божевільних оптимістів, які обіцяють МВФ домогтися зниження темпів інфляції в 2022 році до показника 5% плюс-мінус 1%. Засоби жорсткої монетарної політики, до яких збирається вдатися і вже вдається НБУ, головним з яких є підвищення ключової ставки, в умовах, що утворилися, виявляться абсолютно неефективними і навіть шкідливими. Серйозні і наростаючі розбіжності в поглядах на економічну політику між офісом президента і урядом, з одного боку, і НБУ, з іншого боку, швидше за все призведуть до чергової зміни керівництва Національного банку і його політики.
читайте такожМожливі чотири політичні сценарії: прогноз на 2022 рік для Зеленського та України
Мабуть, будуть наростати проблеми, пов'язані з фінансуванням дефіциту державного бюджету України. Вкладення нерезидентів в ОВДП за півроку скоротилися на 17,2 мільярдів гривень: з 110,5 мільярдів гривень на 1.07.2021 до 93,3 мільярда гривень на 17.12.2021. Це, звичайно, ще не втеча від державних цінних паперів України, але тенденція насторожує.
Особливістю 2022 року стане поглиблення кризи інфраструктури, успадкованої від Радянського Союзу, і зростаюча загроза техногенних катастроф. Так, є програма "Велике будівництво", але вона стосується тільки доріг. Але ж при цьому відбувається деградація й іншої транспортної інфраструктури, енергетики, комунального господарства.
Особливо тривожна ситуація на залізниці, яка стала повністю збитковою. Є ділянки залізниці, де рух поїздів відбувається зі швидкістю 20 км/год. Але навіть незважаючи на всі ці заходи, у нас періодично сходять із рейок поїзди. Плюс – зношені вагони і локомотиви. А їх виробництво знаходиться в кризовому стані.
Назрівають проблеми і в електроенергетиці – у найближчі роки закінчується термін експлуатації реакторів наших атомних станцій. Дуже сумніваюся в тому, що підписана попередня угода про те, що Westinghouse побудує в Україні нові атомні реактори, буде реалізована (хоча б зважаючи на складне становище самої компанії).
Крім того, зберігається необхідність все більше і більше витрачати бюджет на оборонні цілі. Об'єктивно необхідно закуповувати все більше озброєння і військової техніки з імпорту, адже озброєння української армії, успадковане від Радянського Союзу, вже кілька десятків років як застаріло. На порядку денному будівництво нового флоту. Частково влада дає замовлення іноземним верфям, зокрема, англійським і турецьким, на будівництво нових кораблів. Наймолодші літаки української авіації віком понад 30 років, тобто в бойовому відношенні вони неконкурентоспроможні, і в України в цьому сенсі проблеми з бойовою авіацією. Те ж саме можна сказати і про системи ППО. Хоча в пропагандистських цілях українська армія й оголошена "найсильнішою армією в Європі", але в плані технічного оснащення вона дуже відстає. Власний виробничий потенціал української оборонної промисловості і науки при цьому залишається в основному не затребуваним.
Настільки ж плачевна ситуація – у багатьох сферах.
читайте такожУ всіх пенсіонерів сидить цвяхом в голові одне і те ж питання
Величезних бюджетних витрат вимагає запобігання глибокої кризи соціальної сфери. Рівень бідності громадян безперервно зростає і, за оцінками міжнародних організацій, вже перевищує 50%. Найбільш важке становище – у пенсіонерів. Імовірно, українській владі рано чи пізно доведеться реформувати солідарну пенсійну систему в більш зрівняльну, щоб забезпечити всім пенсіонерам мінімальні доходи, хоча б достатні для фізичного виживання.
Також не можна не відзначити той факт, що в Україні вкрай невдало проводиться медична реформа, і рівень медичного обслуговування населення падає. Медичне обслуговування, особливо спеціалізована медична допомога, стає або дуже дорогим, або взагалі недоступним.
Далі – у нас стрімко деградує сфера освіти. Перш за все тому, що промисловість і наука вже не пред'являють запит на висококваліфікованих фахівців, особливо технічного профілю.
Коли ні країна, ні навчальні заклади не мають коштів на закупівлю наукових приладів, сучасної наукової літератури, забезпечення участі своїх молодих вчених у різних міжнародних конференціях... Коли відбувається загальний занепад науки і освіти... Все це неминуче, у свою чергу, призведе і до деградації промисловості. Тут все взаємопов'язано.
Тому в 2022 році можна прогнозувати зростання безробіття, падіння доходів бюджету і початок бюджетної кризи. Ну а слідом за масштабною економічною кризою завжди йде соціально-політична криза. І на порядку денному неминуче з'явиться питання про зміну влади і, можливо, політичного курсу країни. Опозиційні політики в Україні вже зараз почали вимагати проведення дострокових перевиборів президента країни і Верховної Ради.
Аналізуючи особливості розвитку кризи в Україні, не можна залишити осторонь вплив політичних факторів, що ведуть до загальної дестабілізації в країні, а саме війни на Донбасі і зростання напруженості у відносинах між Заходом і Росією.
читайте такожЯкщо зима для України буде важкою, Зеленському доведеться провести вибори в Раду
У засобах масової інформації Заходу розпочата і триває безпрецедентна кампанія з приводу "вторгнення" Росії в Україну, яке нібито готується, і загрози повномасштабної війни з використанням усіх сучасних озброєнь. При цьому наприкінці 2021 року Захід чітко дав зрозуміти Україні, що НАТО її захищати не буде і воювати за неї не стане, обмежившись введенням нових економічних санкцій проти Росії.
Представники української влади переносять цю загрозу на 2022 рік: зроблено безліч заяв, у тому числі керівником української розвідки, про те, що наприкінці січня або в лютому почнеться масштабний наступ Росії. Швидше за все, всі ці заяви – фейкові, але вони вкрай негативно позначаються на українській економіці, погіршують інвестиційний клімат, змушують український бізнес виводити свої капітали з країни, стимулюють виїзд громадян у більш стабільні країни.
Захід такими заявами готує громадську думку своїх країн до введення додаткових санкцій проти Росії в рамках своєї стратегії "стримування" Росії і геополітичного переділу світу, а українське керівництво, нагнітаючи напруженість навколо загрози зовнішньої агресії, намагається мобілізувати суспільство на власну підтримку і перекласти свою відповідальність за провали у внутрішній і зовнішній політиці країни на "агресора".
На розвиток кризи в Україні впливають й інші зовнішні чинники. Адже кризу переживає і західна економіка, в тому числі американська. У США спостерігаються безпрецедентно високі темпи інфляції, які перевищили вже 6% і, ймовірно, будуть розкручуватися далі. А Україна, імпортуючи іноземні товари, що дорожчають, у зростаючих обсягах імпортує і іноземну інфляцію.
читайте такожЧому рішення суду по Північному потоку-2 не поверне російський газ в українську ГТС
Дії Німеччини з підтримки будівництва газопроводу Північний потік-2 і запуск цього газопроводу в експлуатацію, який готується, створюють загрозу транзиту газу через Україну і можуть призвести до багатомільярдних втрат і остаточної деградації нашої газотранспортної системи. Тоді буде порушено газопостачання всієї України.
До зовнішньоекономічних негативних факторів відноситься і те, що зростання цін на традиційні сировинні продукти українського експорту, який спостерігався в першій половині 2021 року, змінився іншим трендом – зниженням цих цін. Імовірним у 2022 році виглядає подальше зниження світових цін на залізну руду, зерно, соняшникову олію та інші сировинні товари при зростанні собівартості їх виробництва всередині країни.
Яку сферу не візьми, ми натрапляємо на проблеми.
Тому 2022 рік стане роком, коли криза в одній сфері буде накладатися на кризи в інших сферах. Обсяг цих криз буде тільки збільшуватися. А розраховувати в таких умовах на якийсь більш-менш серйозний прогрес у вирішенні військово-політичних і економічних завдань не доводиться. Україна занурюється в настільки складну ситуацію, що роль державного управління повинна бути підвищена. Вже не варто розраховувати на "невидиму руку ринку". Потрібно вводити жорстку централізовану систему державного управління і приводити до влади команду досвідчених управлінців, здатну проводити протекціоністську політику в інтересах розвитку України і здатну приймати самостійні рішення та нести за них відповідальність.
Але тут ми натрапляємо на іншу проблему – проблему тотальної кризи нашого державного управління через вкрай низьку компетентність української владної команди.
Одна проблема слідує за іншою... І от за таких умов Україна вступає в новий 2022 рік.
Віктор Суслов, Заслужений економіст України, екс-міністр економіки України, спеціально для Главреда
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
