Україна знаходиться у безпековому вакуумі і практично не існує інструментів, які би забезпечили її безпеку. Cаме у цьому і полягав сенс нещодавньої заяви Зеленського щодо визнання Будапештського меморандуму недійсним.
Насправді НАТО, Будапештський меморандум чи інші міжнародні договори чи структури не є самоціллю для України, самоціллю є забезпечення безпеки України. І тому якщо, наприклад, НАТО не може забезпечити нам безпеку в даний момент, то очевидно, що ми маємо негайно шукати інші варіанти. Бо розмови про вступ до НАТО можуть тривати ще 10, 20, 30 років, а може і взагалі вічно, оскільки країни НАТО не можуть дійти консенсусу стосовно України.
Хоча багато дипломатів, експертів, політиків кажуть, що Будапештський меморандум - це порожній папірець, хоча з точки зору міжнародного права цей папірець є залізнішим, ніж сумнозвісні Мінські домовленості. Бо Мінські домовленості не були ратифіковані, не були проведені по необхідній процедурі в Україні. І в міжнародній практиці твердження про те, що цей документ не юридично зобов’язуючий не має під собою жодних підстав, тому що підписи під цим документом персональні, вказані конкретні посади. І само собою це вже означає, що цей документ є достатньо правових підстав, аби з ним рахуватися.
Якщо казати про його наповнення, то незважаючи на твердження про відсутність у ньому жодних зобов’язань, якщо уважно його прочитати, то у ньому йдеться виключно про зобов’язання, адже, зокрема, четвертий пункт Будапештського меморандуму передбачає, що США, Великобританія та РФ зобов’язуються домагатися конкретних дій від Ради безпеки ООН стосовно надання допомоги Україні у разі агресії проти України. Тож які можуть бути більш жорсткі правила?
Зрозуміло, що Росія як країна-агресор вилітає з цього документу, тож постановка питання від Зеленського щодо перевірки цього документа цілком правильна. Якщо дійсно країни-підписанти відмовляються від своїх зобов’язань надати допомогу Україні в разі агресії, тоді і Україна починає вважати, що може розірвати домовленість.
Будапештський меморандум базується на тому, що країни-підписанти вітають приєднання України до договору про нерозповсюдження ядерної зброї, оскільки Україна є неядерною країною. Якщо ми виходимо з Будапештського меморандуму, то країни-підписанти таким чином відмовляються і від цього. Хоча у самому договорі про нерозповсюдження йдеться про те, що у разі, якщо найвищі інтереси країни цього вимагають, країна має право вийти з цього договору.
читайте такожЗагроза "смерті" Будапештського меморандуму і закид Заходу: що говорив Зеленський у МюнхеніВідповідно, право на ядерну зброю не заперечується, хоча в нас чомусь складається враження, що є тільки "елітні" країни, які дозволили собі мати ядерну зброю у той час як усі інші не мають на неї права. Нічого подібного - згідно статуту ООН, ми маємо право на будь-які заходи для захисту свого суверенітету та територіальної цілісності. У цьому ж договорі зазначається, що нам як суверенній державі надається право отримати ядерну зброю, тобто створити ядерний інструмент стримування, аби інші країни не могли завдавати нам шкоди.
Зараз створилася ситуація, яка загрожує існуванню України - Путін це демонструє, а оскільки країни-підписанти Будапештського меморандуму відмовляються від своїх слів, відповідно, Україна має право вийти з договору і вимагати свого права набути ядерних озброєнь.
Іншими словами, зараз Україна шукає собі інструмент безпеки. Не важливо, як він називатиметься - НАТО, Будапештський меморандум, ядерна зброя, але Україна має забезпечити собі безпеку. Так називається суб’єктність України у міжнародних відносинах, оскільки інші країни не виконують своїх зобов’язань.
Але ситуація є дуже складна, адже у світі є розуміння, що ядерна зброя має бути жорстко контрольована і не має застосовуватись. З іншого боку, Україні було обіцяно збереження територіальної цілісності і суверенітету в обмін на ядерну зброю, яку Україна віддала. Цього не виконано, тож логічно виглядає, що Україна має право створити ядерну зброю або вступити до НАТО.
Насправді, у США та Великобританії немає жодних проблем із тим, аби надати Україні таку допомогу, яка відіб’є назавжди бажання Росії взагалі думати про агресію проти України. І це можна зробити без ядерної зброї, надавши Україні хоча б допомогу у сфері протиракетної оборони - це вже зніме багато питань.
Створення ядерної зброї - питання гіпотетичне. Сподіваюся, що до цього не дійде, адже це дуже складне міжнародно-правове питання, яке виведе цю проблематику на новий рівень. Справа у тому, що багато країн на планеті мають ядерну зброю без офіційного проголошення - це, наприклад, Ізраїль, Індія та Пакистан. Усі вони тихенько набули собі ядерну зброю і не говорять про це, але усі інші країни про це знають і це дуже стримує тих, хто хотів би завдати шкоди цим державам. З іншого боку, такі країни як Іран ведуть активні переговори про припинення своєї ядерної програми (і США їм обіцяють певні гарантії безпеки). Але як можна сподіватися на дотримання цього слова, якщо вони не дотримали його щодо України?
Михайло Самусь, заступник директора Центру дослідження армії, конверсії і роззброєння з міжнародних питань, спеціально для Главреда
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Viber
