У МЗС Франції повідомили про початок роботи зі створення спеціального міжнародного трибуналу щодо розслідування військових злочинів Росії в Україні.
Такі речі завжди розглядаються в аналогіях. Коли була започаткована ідея створення Нюрнберзького трибуналу, тобто міжнародного трибуналу по засудженню страшних злочинів проти людяності Нацистської Німеччини? Точно не до Потсдамської конференції, точно не до дня, коли відбулася капітуляція Німеччини - тільки після того. Інші процеси, скажімо, Харківський трибунал, якщо мені не зраджує пам'ять, на межі 1943 і 1944 років. Тобто певні окремі трибунали, судові рішення можуть відбуватися в будь-який час. І було б цілком логічно, якби в Україні, згідно внутрішнього законодавства, ці трибунали вже тривали. Для них можна підкоригувати законодавство, спростити систему заочного засудження, тому що вона досі достатньо зарегламентована. Нагадаю, що свого часу генпрокурор Юрій Луценко добивався від Верховної Ради спрощення, але був якийсь незрозумілий для мене спротив, у тому числі з боку тих людей, які точно не мали чого боятися і мали бути у цьому зацікавлені. До сьогодні це питання не розв'язане, але його можна реалізувати. Наприклад, звільнили Харківщину, відкрилися страшні речі в Ізюмі, там же відомі прізвища конкретних людей, і ми вже могли б проводити ці трибунали (частину очно, частину заочно) і вже засуджувати. Тому що весь масив злочинців, які вчинили злочини проти України, трибунал не зможе проковтнути. Як не міг і Нюрнберзький, так і Гаазький чи будь-який інший не зможе охопити всіх. Це мають бути не десятки і сотні, а тисячі судових процесів у майбутньому.
Окремий трибунал має бути по Маріуполю - так, Суровікін, Дворніков та Путін проходитимуть по іншому трибуналу, найвищому (хоча вони напряму відповідальні за злочини геноциду у Маріуполі). Але, очевидно, виконавці вже відшукані - пілоти, які скидали бомби, та ті, хто віддавав їм накази. Тобто усіх, хто хоч якось причетний до цих подій, саме щодо них можна провести цей трибунал. Нам треба відійти від уявлення, що буде один-єдиний судовий процес, який всіх і все засудить. Їх буде багато, і серед них має бути потужний міжнародний процес.
Найімовірніше, що за всіма аналогіями це буде саме Гаазький трибунал. Тільки його можна буде провести у випадку, коли дійсно відбудеться розгром Росії, не тільки в Україні. Внутрішні процеси, певний розкол, якась нова влада, яка старатиметься знайти спільну мову з західним світом. У це важко сьогодні повірити, але такі речі можуть статися досить неочікувано і спонтанно, тому до них треба готуватися. І тоді можливість очного засудження таких людей як Путін та уся його верхівка стане реальністю. Гаазький трибунал - це відпрацьована система міжнародно-правових рішень. По ній вже є певні міжнародні умови, вона вже визначена конвенціями ООН тощо.
Що стосується усіх інших ініціатив, які є сьогодні, то вони лежать більше у стадії підготовчих процесів. І коли ми згадуємо про Францію, то навряд чи буде спеціальний Паризький трибунал щодо злочинів РФ. Але у Франції відбувається дуже потрібна для нас юридична процедура. Бо хочу нагадати, що одними з перших представників слідчих, які прибули в Україну, були з Франції. У Еммануеля Макрона тоді були вибори, це було для нього далеко не найпопулярнішою темою, але він все-таки відправив підрозділ жандармів, які допомогли українським правоохоронцям не просто проводити слідчі дії, а й документувати їх належним чином, щоб ці матеріали могли стати доказами для міжнародних трибуналі. У тому числі, і для Гаазького. Там є дуже серйозні вимоги, і їх треба дотримуватися, тому що найменші порушення сторона захисту використає для того, щоб цілі блоки звинувачень і конкретні групи людей уникли відповідальності. Так, як це сталося у справі збиття Боїнгу, коли один із винуватців, виключно в силу двох обставин - пішов на співпрацю зі слідством і його адвокати просто розбомбили кілька непідготовлених відносно нього пунктів. Оскільки він єдиний співпрацював зі слідством, його адвокати дуже спокійно змогли це зробити. Я підозрюю, що по всіх інших недопрацювання були того самого рівня - виходили з принципу "і так усе зрозуміло, що тут ще старатися і входити в деталі". Але саме ці деталі зіграли свою роль по одному з винуватців. Та для нас головним був висновок, що це була територія, окупована Росією, "Бук" був російським, екіпаж був російським, відповідальність за злочини несе РФ. Це - те, що у майбутньому піде в трибунал.
Тому Франція бере активну участь у підготовці трибуналу. Чи це потрібно було для внутрішнього французького законодавства, щоб їхні поліцейські, слідчі та жандарми безпосередньо на території Франції, опрацьовуючи докази, тощо могли продовжувати свою роботу. Можливо, для цього і потрібні були певні ініціативи робляться під певний судовий акт. Франції простіше це зробити під французький судовий акт, який ініціюється французькою стороною.
Або це робиться з певної політичної причини. У Еммануеля Макрона непроста ситуація - у Франції ніби усі підтримують Україну, усі ніби проти Росії, але чомусь упевнені, що там жодних злочинів не було, треба спокійно піти на мир. Так, як у Франції зазвичай - у будь-якій війні, у якій вона не перемагала, вона капітулювала без особливих втрат. Тому ж Макрону теж потрібно доводити причину, чому потрібно допомагати Україні, чому він має давати зброю, а не припинити її передачу, як каже Ле Пен. От у цьому плані йому теж потрібно нагадувати про наявність злочинів. Якщо він виступатиме з подібними ініціативами, під них будуть публікуватися матеріали, то, можливо, під них створюватимуться слідчі комісії, це теж дасть свій психологічний результат (що важливо для нас). Але не треба забувати, що певні органи європейського права, зокрема, Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ), який теж буде задіяний до цих процесів, знаходиться на території Франції - у Страсбургу.
Тому роль Франції у цій ініціативі має значення, але вона не має жодного стосунку до того місця, де реально судитимуть головних російських злочинців. Найімовірніше, що це все-таки буде "Гаага". Франція, може взяти на себе, скажімо, певну участь у підготовці процесу. І, можливо, за погодженням з Україною (оскільки процесів буде багато) певний блок, який розслідували французькі жандарми, та ж Буча може бути опрацьована у Страсбурзькому чи Паризькому трибуналах. Які теж можуть створюватися, аби розкрити частину злочинів та, відповідно до європейського права, довести їх до вироків.
Ще один момент - у випадках воєнних злочинів та злочинів проти людяності немає принципу обмеженої територіальності. Тобто можна проводити судові процеси, відповідні слідчі дії, виписувати ордери про арешт, коли злочин відбувався на вашій території та проти ваших громадян. Скажімо, проти Піночета було дуже багато протестних настроїв в іспанському суспільстві, але це було не їхнє правосуддя. Але вони вирахували, що коли військова хунта захопила владу при Піночеті, у одній з тюрем були закатовані двоє іспанських громадян. Цього було достатньо для того, аби Піночета засудили до довічного увʼязнення іспанські судді, оскільки у Чилі була домовленість, що там не будуть відбуватися подібні судові процеси. Саме тому рішення проти Піночета було винесене в Іспанії. Це - та історія, яка стосується звичайних прикладів правосуддя, але є й міжнародні конвенції, які визнали - якщо скоюються злочини геноциду, то відкривати провадження, проводити суди можна у будь-якій країні світу, яка не причетна до таких злочинів, чиї громадяни не потерпіли від них, але має матеріали і готова проводити такі слідчі дії. Тому навіть за власною ініціативою Франції подібні судові процеси можуть проводитися. Звичайно, що це відбуватиметься з певним узгодженням з Україною, з міжнародним правосуддям, тощо, бо інакше виник би неймовірний хаос - тих самих людей, за ті самі вчинки судили б у різних країнах. А це допомогло б багатьом уникнути відповідальності, бо не можна бути двічі засудженим за один і той самий злочин. Та таких речей поки що боятися не треба, бо пізніше вони координуватимуться. Зараз основне завдання - щоб мільйони фактів злочинних дій не розсіялися і не загубилися.
Поки що мови про якийсь міжнародний трибунал за рівнем подібним до Нюрнберзького, не може бути. Тому що для того, щоб він відбувся, потрібна (як найкращий варіант) капітуляція Росії і арешт усіх найбільших винуватців, принаймні тих, хто не накладе на себе руки і кого не прикінчать як небажаних свідків. Щось подібне відбулося у 1945 році після падіння нацистської Німеччини. Але, цілком можливо, що до більшості з них усі ті слідчі дії і суди відбуватимуться заочно - як щодо найвищих керівників, так і щодо провідників цих злочинів такий трибунал може такий трибунал може відбутися, але реально подібні міжнародні суди не відбуваються до завершення війни. Тільки за окремими епізодами. Справа збиття Боїнгу MH-17 - це один із епізодів цієї війни. Війна в нас триває не 9 місяців, а 9 років. За окремими епізодами можна проводити окремі судові дії. Процес по Боїнгу вже відбувся (хоч він ще і не завершився), тому ніхто нам не заважає провести процес по Бучі. Така ініціатива була - оскільки у 1943 році був знаменитий Харківський трибунал, можна провести трибунал проти злочинів росіян на півночі України. Це - атаки Харкова, обстріли й убивства мирних мешканців, і, можливо, основні злочини у двох сусідніх областях - Сумській та Чернігівській. У Київської області інша специфіка, відповідно, це може бути інший трибунал, а от по цих областях було б дуже доцільно, якби зараз почався трибунал. Але поки що наше правосуддя й наші слідчі органи, мʼяко кажучи, у цьому буксують.
Тарас Чорновіл, політичний аналітик, колишній народний депутат України, спеціально для Главреду
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
