Син Медведєва рветься на фронт

Весь день розгортався сюжет з путінською "частковою" мобілізацією. Усі знайомі мені російські чоловіки призовного віку (у яких немає білого квитка) - усі звалили. Останні поїхали вчора. Просто реально - усі. Це не перебільшення. Звичайно, моє коло знайомих досить специфічне і не репрезентативне по відношенню до генеральної сукупності, але тим не менш…

Усі, хто продовжує хорохоритися і зображати з себе путіністів і непохитних прихильників війни з Україною - усі до єдиного 50+. Тобто не підлягають мобілізації. У всякому разі - не цього разу.

Думаю, до речі, що навіть менти і росгвардійці, які вчора так відчайдушно лупили демонстрантів, робили це так енергійно не тому, що вони за війну і мобілізацію, а тому, що якщо вони будуть лупити абияк, то поїдуть на фронт замість тих, кого вони вчора лупили.

Вступив у дію старий табірний принцип: помри сьогодні, а я - завтра. Або, як тепер це називається,"Гра в кальмара". Тепер "Грою в кальмара" буде вся російська дійсність, і вчора ми лише спостерігали старт цієї гри, її перший раунд.

Бухгалтерія, якщо зовсім грубо, бачиться мені наступною: на старті 24 лютого в Україну вторглася армія з 200 тисяч російських солдатів. Експерти оцінюють російські втрати в 50 тисяч убитими і 100 тисяч пораненими. Причому пораненими так, що вони вже не придатні до стройової служби. Тобто це вже каліки. Зараз на фронті проти ЗСУ воює приблизно 150 тисяч солдатів. Складемо формулу: 200 - (50+100) + х = 150.

Неважко зрозуміти, що Х=100 тисяч. Стільки солдатів було залучено путінськими генералами додатково, щоб компенсувати втрати особового складу. Відтак всього за півроку в спецоперації брало участь з боку Росії 300 тисяч солдатів. І, отже, половина з них була або вбита, або покалічена. Таким чином, шанси бути вбитим або (в кращому випадку) стати інвалідом у мобілізованого росіянина приблизно 50 на 50.

І ось я думаю: перед людиною дилема: поїхати на фронт і з ймовірністю 50% - загинути або стати калікою (і, при цьому, в будь-якому випадку, вбивати людей, як мінімум - активно допомагати це робити), або сісти на десять років за новою статтею КК про ухилення від призову. (Це за умови, що не вдалося звалити або відкосити.) Що вибрати?

Я, до речі, не можу оцінити, яка ймовірність досидіти ці 10 років до кінця. Бо незрозуміло, скільки ще плішивий буде радувати нас своїм довголіттям. Може так статися, що він помре і раніше... або ще щось трапиться, що призведе до амністії і всіх цих "дезертирів" випустять на свободу... В кінці кінців, є УДО і т. д.

Цікаво, це тільки я один вважаю, що якщо нічого не вийшло і тебе забрили в солдати, тобто резон тупо сісти? Шанси вижити все одно вище, ніж 50%, а шанси відсидіти менше десятки досить високі. До того ж тобі не доведеться вбивати людей. І ти не зробиш хоча б цього страшного гріха…

А взагалі, я хочу побачити на фронті сина заст. голови СБ РФ Д. А. Медведєва Іллю (27 років). Сам Дмитро Анатолійович такий патріотичний і завзятий у своїх постах, так хвацько таврує Захід, що я анітрохи не сумніваюся, що він проявить принциповість і не буде відмазувати свого сина від мобілізації.

Рекомендуємо:

Путін вже програв, але досі сподівається на диво і клянчить перемовини

Упевнений: син рветься на фронт. Йому не терпиться вбивати американських наймитів. Він за роки життя в США напевно перейнявся ненавистю до американського імперіалізму і гегемонізму... Дайте ж, дайте йому автомат в руки…

А жвавий тато нехай йому вже містечко на кладовищі шукає. Де і поховають героя. З усіма почестями... якщо, звичайно, його свої ж не кинуть гнити в українському степу... з імовірністю 50%.

А взагалі, звичайно, ця "часткова" мобілізація - яскравий приклад того, що з путінською державою не можна мати справу. Тебе обов'язково обдурять. Ось дивіться: чоловік не косив від армії і відслужив строкову службу. Він, як то кажуть, віддав борг батьківщині. І після дембеля сидить, нікого не чіпає і полагодить примус. Нехай, типу, тепер інші борг віддають. Ан, ні! Дудки! Ти служив? Є військово-облікова спеціальність? Вмієш танком керувати? Або ти артилерист? Прекрасно, тоді ми тебе мобілізуємо і відправляємо на війну!

Зачекайте! А як же ось мій сусід? Він, на відміну від мене, ніякого боргу батьківщині не віддавав, а купив собі довідку від лікаря, що у нього порок серця і закосив від армії. Ні? Він не підходить? Немає військової-облікової спеціальності? Але тоді ось той, інший сусід! Теж ні? Відстрочка від інституту? А у третього тато великий начальник... а четвертий пісяє…

З усього виходить, тільки ти один такий поганий, що вирішив по-чесному зі своєю державою обійтися. Віддав їй борг - тепер все життя їй будеш винен. І поїдеш ти на старенькому, п'ятдесятирічному т-62 без активної броні і з іржавим мотором в атаку, й отримаєш джевеліном в вежу, і твій обвуглений трупик вміститься в господарську сумку…

А найголовніше, що все одно вся ця затія безглузда. І скільки не жени солдатиків на забій, перемоги у Путіна не буде. Немає у нього армії, так балаканина одна. І зброї для мобілізованих немає. І снарядів. Роздадуть їм по калашу і по ріжку патронів і давай Іван-дурень, біжи геть туди, стріляй геть сюди…

Так чи інакше, але справа наша - правильна, тому ворог буде розбитий і перемога буде за нами.

Слава Україні!

Джерело

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред