Візит африканських лідерів до України викликав дуже неоднозначну реакцію, яка почала ставати все більш негативною з того моменту, коли окремі представники делегацій захотіли "не помітити" ракетних обстрілів, що відбулися якраз у день візиту.
Самі пропозиції "мирного плану" теж, очевидно, не задовольнили нікого. Офіційно було оприлюднено лише положення у дусі "за все добре та проти всього поганого". Неофіційно щось "зливали" сумнівні російські джерела, але і там не було нічого, що реально мало б бодай мінімальні шанси на реалізацію.
Хто такий Петро Олещук?
Петро Олещук - політолог, викладач КНУ імені Тараса Шевченка. Народився в Прип'яті в 1983 році. Закінчив у 2006 році філософський факультет університету імені Шевченка. Автор понад 30 наукових праць з політології, пише my.ua.
Очевидно, сама концепція "африканської місії" була не дуже життєздатною: "У нас тут проблеми з продовольством та добривом, тому яксоь там один одному поступайтеся". Мабуть, у рамках логіки політики тих держав, представники яких відвідали Україну (а згодом і росію) це все видавалося адекватним та зрозумілим, але зовсім не для українців.
Загальний наплив посередників з географічно-віддалених держав, які хочуть запропонувати свої "послуги", демонструє нерозуміння самої природи нинішньої війни.
Проблема ж того, що війна триває, не у тому, що не знайшлося поки що достойного посередника. Проблема у тому, що війна носить екзистенційний характер. Імперія не бажає відпускати державу, яку вважає "своєю", і готова докладати усіх зусиль для спроб захопити "колишню провінцію".
Усі ті, хто продовжують намагатися пропихнути якість маложиттєздатні "припинення вогню" просто не хочуть визнавати, що для росії таке припинення - це просто технологія. Технологія продовження війни.
Сподіваючись на швидку перемогу, бункерний дід необачно у лютому "розкрив карти", і тепер більше не може ховатися за усіма "обмеженнями", домовленостями та "місіями ОБСЄ". Це йому явно не подобається. Значно "цікавіше", коли ти можеш воювати повною мірою, а у опонента зв'язані руки. Доя цього потрібні "домовленості", аби одержати можливість відновити потенціал і уже самому визначати, коли завдати удар.
Для завершення війни потрібна відмова росії від імперіалізму, а отже - відмова від базових основ сучасного російського суспільства. Ну і від основ режиму, який там панує, на що режим, зі зрозумілих причин, піти не може.
Зрозуміло, що "африканська місія" була спробою "африканізувати" російсько-українську війну. Тобто, звести до дрібного локального конфлікту за спірні території, який можна порівняно просто вирішити, просто віддавши ці території, або поділивши їх. Але у реалньості все зовсім не так, і мова не про якісь території. Мова про загибель імперії, яка вперто не хоче залишати імперське минуле, і готова йти досить далеко, відстоюючи цінності позаминулого сторіччя.
Варто відзначити, що нинішня війна хімічно-чисто викрила природний російський імперіалізм. Раніше його прояви списували на комунізм, тоталітаризм та "світову революцію", ще раніше - на архаїчне самодержавство. Але зараз росія - це "ринкова" держава, яка у багатьох моментах не відрізняється від інших. А імперськість така сама, як і за часів далекого минулого. І з цією імперськістю домовитися не вийде, це просто факт. Хтось його визнає, хтось ні - і шле "місії", але факт від того фактом бути не перестане.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
