Всі розмови про нібито зближення з Китаєм і розворотом на схід, на мій погляд, пов'язані з бажанням влади розіграти "китайську карту" і подражнити цим Сполучені Штати перед візитом Володимира Зеленського. Таким чином вони ніби говорять - мовляв, дивіться, якщо ви не будете нам допомагати, то ми розвернемося до Китаю. Тобто, щоб США менше критикували Україну, пішли на поступки в питаннях, які цікавлять Офіс президента – у збільшенні військової допомоги, наданні Україні всіляких статусів (наприклад, союзника поза НАТО).
Очевидно, що останнім часом між Штатами і Україною загострилася риторика – США незадоволені тим, як у нас проходять реформи, а Україна, судячи із заяв Зеленського, незадоволена тим, що США недостатньо нас підтримують і навіть пішли на діалог з Путіним.
Мабуть, саме тому у когось на Банковій і народилася ідея розіграти китайську карту і полякати Вашингтон. Однак на ділі це лише публічна бравада і якоїсь серйозної роботи за цими заявами немає, так як ці слова чиновників не підкріплені жодними діями.
Навіть підписання будь-яких угод і меморандумів – ще не свідчення того, що ми кудись розвернулися або збираємося. Наші відносини з Китаєм залишаються поганими і досить слабкими. Тому причина таких заяв саме в політичному підґрунті.
Зеленський поводиться так, як під час Холодної війни західні країни загравали з комуністичним режимом, погрожуючи, що підуть під вплив СРСР. Але з Китаєм це не спрацює, тому що для цього немає умов.
Однак такі дії риторику США не пом'якшать - ні на які поступки вони не підуть, тому що ті дії, які ми зараз робимо, виглядають нерозумно. Торгувати зовнішньою політикою Україна, очевидно, не може, тому що нам нічого надати. Адже відносини з Китаєм в України – чисто сировинні, а з США обмежені політикою безпеки.
читайте такожЄвроідіотизм замість холодного розуму: чому в Україні побачили "зраду" в угоді з КитаємКоманда Зеленського могла б торгувати зовнішньою політикою, якби до цього моменту в України були сформовані відносини в різних сферах, як з Китаєм, так і зі Штатами. Тоді на цьому можна було б балансувати, але зараз це виглядає дуже дивно, особливо враховуючи, що з початку року Україна робить ставку на Вашингтон, а не на Пекін. Тобто на даному етапі-це торгівля повітрям.
Тим не менш, якихось серйозних наслідків для України навряд чи варто очікувати - у Вашингтоні ці заяви не сприймають всерйоз, а в деяких випадках навіть ними дратуються. І це, в свою чергу, може тільки зіпсувати майбутній візит Зеленського до Вашингтона (якщо він в такому випадку взагалі відбудеться).
Що ж стосується розмов про можливу заміну західних кредитів китайськими, то тут потрібно почати з того, що Україні в принципі зараз не потрібні кредити. На даний момент зовнішня кон'юнктура складається на користь України – встановлені високі ціни на сировину (руду і зерно). Тому необхідності в кредитах (насправді, порівняно невеликих) немає, тому все, знову-таки, зводиться лише до порожніх слів і заяв.
Я більш ніж упевнений, що найближчим часом масштабних угод про кредит від Китаю не буде. Тим більше, що за останніх 10 років Україна підписувала вісім різних великих меморандумів з Китаєм, але жоден з них не реалізувався. І це все, що потрібно знати про рівень відносин з Китаєм. І тому будь-які розмови про те, що китайці просто так дадуть нам грошей несерйозні.
Ілля Куса, експерт з питань міжнародної політики та Близького Сходу Українського інституту майбутнього, спеціально для Главреда
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
