Трамп не дасть Путіну водити його за носа в Україні

Мирний план Трампа давно став предметом дискусій. Особливо після того, як він обіцяв закінчити війну за лічені години. Трамп вчинив, як типовий політик, який іде на вибори: запропонував простий рецепт вирішення складної проблеми. Легко висувати ініціативи, коли ти не несеш за них відповідальності - за все хороше проти всього поганого і жодної конкретики. Після цього Трамп нарвався на небезпідставну критику в The Washington Post, яка у квітні написала, що його план - це мир в обмін на території, відмова України від Криму і Донбасу. Газета Washington Post відображає позицію Демократичної партії, і вочевидь не буде відважувати компліменти Трампу в ситуації, коли ставки у рамках виборчої компанії занадто високі. Тепер план Трампа отримав певну конкретизацію і на сторінках книги America First Policy.

Трампа часто атакують через те, що його ініціативи передбачають фактичну капітуляцію України. Справді, подібні побоювання існують, але насправді все трохи не так. План змінюється: якщо раніше він містив, по суті, відмову від Криму та Донбасу, то тепер з'явилися елементи, що більше дружать із реальністю.

Але перш ніж аналізувати нові деталі мирного плану Трампа, потрібно розібратися, чому змінюється його позиція.

Конгрес США довгий час не міг ухвалити багатостраждальний пакет допомоги Україні. Ми всі чудово пам'ятаємо, яких поневірянь він зазнав. Усе раптово перевернулося після того, як за лічені дні кардинально змінилася позиція Трампа. Він фактично зняв з порядку денного вимогу трампістів щодо посилення міграційного законодавства - одного зі штиків своєї президентської кампанії. Як політтехнолог я прекрасно розумію, що Трампу це дуже важко далося.

Чому Трамп так вчинив? Наводять декілька версій, серед яких лобізм із боку Британії: нібито колишній британський прем'єр знайшла у своїй телефонній книзі номер Буша-молодшого, який має серйозний авторитет у республіканців. Ще кажуть, що інший відставний британський міністр особисто звернулася до трампістів. Утім, це все прикладна конспірологія. Краще спиратися на факти.

Рекомендуємо:

Чи здатен Трамп здати Україну?

А факти свідчать про те, що у Трампа дуже серйозні проблеми у президентських перегонах. Трамп зібрав утричі менше пожертвувань на свою кампанію, ніж Байден. Виборча кампанія в США - справа дорога і вельми прозора. Брак грошових коштів негайно позначиться на перебігу кампанії.

Крім того, у квітні між Байденом і Трампом скоротився розрив у рейтингах.

Ще одна проблема Трампа - судові справи. Фактично кожен десятий долар із виборчого бюджету йде до спеціального фонду на оплату адвокатів.

Також з'явилася ймовірність того, що віцепрезидентом США може стати Ніккі Гейлі, яка послідовно підтримує Україну.

Усі ці чинники, можливо, змусили Трампа змінити свою позицію і піти на компроміс.

А це означає, що той мирний план, який спочатку виглядав як капітуляція України, буде змінено. Позиції цього плану вже відрізняються від того, що було озвучено раніше.

Завдяки публікації книги некомерційного аналітичного центру America First Policy мирний план Трампа несподівано став публічним. У цій книзі чималий розділ присвячений конкретно Україні. Там представлено стратегію завершення війни. Щоправда, зазначено зауваження, що тези - це не позиція особисто Трампа, а результат його розмов і консультацій із командою. І от Трамп уже радить Україні не відмовлятися від своїх територій, акцент ставиться на завершенні війни дипломатичним шляхом. Щось подібне вже писав у своєму Twitter Ілон Маск, який близький до Трампа.

Позиція Трампа полягає в тому, що при Путіні Україні не варто розраховувати на повернення своїх територій. Їхнє повернення можливе лише після зміни політичного керівництва в Російській Федерації. Таку тезу можна зрозуміти, адже у Путіна, всупереч заявам професора Солов'я (який подає відверту туфту із серйозним виглядом) про те, що він перебуває у холодильнику, зі здоров'ям усе більш-менш добре. Путін збирається правити до 2036 року. З огляду на позицію оточення Путіна і потенційного наступника, навряд чи можна розраховувати на зміни у верхівці РФ. Тому Трамп вважає, що мирні перемовини починати потрібно негайно. Акцент на дипломатії та укладенні мирної угоди.

Поки триватимуть перемовини, США заморозять постачання озброєнь до України, щоб, як вважає команда Трампа, не продовжувати марне кровопролиття. Щойно Київ і Москва підпишуть угоду, Штати продовжать постачати Україні зброю, щоб їй було чим захищатися в разі нового нападу. Разом із цим Україна має відмовитися від вступу до НАТО на певний, але тривалий термін. Повернення самих територій переноситься на невідомий період.

Як припускає Трамп, у цей період Україна має перебувати під парасолькою НАТО. Альянсу потрібно створити абсолютно новий механізм колективного захисту України від можливих зазіхань Росії, спрямованих на продовження війни. І тут у мене виникає асоціація з Будапештським меморандумом. Коли читаєш угоди про гарантії безпеки, стає тривожно, оскільки зрозуміло, що ми вкотре можемо отримати гарантії моральної підтримки без реальної допомоги. Україна в рамках Будапештського меморандуму віддала не лише ядерні боєзаряди, а й стратегічні та тактичні носії ядерної зброї в обмін на обіцянки моральної підтримки. Слово assurances, зазначене в документі, означає не гарантії, а підтримку. І така підтримка може бути різною: не тільки військовою, політичною та дипломатичною, а й просто моральною.

При цьому Трамп пропонує механізм, який має зацікавити Російську Федерацію. Санкції щодо Москви можуть пом'якшити, але запровадять спеціальний податок на енергоресурси, за рахунок якого фінансуватиметься післявоєнне відновлення України.

Я думаю, що реалізація плану Трампа можлива хіба що після президентських виборів у США. Його політтехнологи наполягатимуть на тому, щоб він не вдавався до конкретики. План має кращий вигляд, ніж він був спочатку, проте наразі ані політичне керівництво України, ані український народ його не сприймуть. Україна вірить і налаштована на повернення до своїх кордонів у рамках 1991 року військовим шляхом.

Щодо прогнозів професора історії Майкла Кіммеджа, який у своїй статті для The Wall Street Journal припустив два сценарії майбутньої політики Трампа щодо України - продовження курсу Байдена або ескалація з Росією, - зазначу, що прогнози у цій ситуації справа невдячна. Якою буде політика Трампа в політичній реальності, можна буде сказати лише після того, як почнуть вимальовуватися контури його команди.

Реальний курс Трампа може суттєво відрізнятися від передвиборчої риторики. У рамках президентської кампанії 2016 року він уже говорив, що Україна буде тягарем для Вашингтона, але коли став президентом, зняв негласне збройове ембарго для України і поставив летальну зброю. За Обами давали лише артилерійські радари, позашляховики Humvee, оптику та електроніку. І лише під час президентської каденції Трампа до України пішли ПТРК Javelin і Stinger.

Рекомендуємо:

Орбан озвучує Трампа чи Путіна?

Загалом, Трамп розраховує, що зможе домовитися з Путіним. Але Кремль вміє і любить грати "крапленими" і водити за носа своїх візаві. Імпульсивний Трамп може образитися і у відповідь зробити акцент на більш серйозній і масованій підтримці України. Трамп буде здатний до таких дій, якщо його позиція не знайде взаємності у російського керівництва.

Акцентую увагу і на тому, що я не належу до тих експертів, які вважають, що перемога Трампа гарантована. Можливі різні варіанти розвитку подій. Особливо в умовах, коли когнітивні здібності Байдена стали притчею во язицех, а за Трампом тягнеться скандальний шлейф і судові справи. Подивимося, яким буде вердикт присяжних, і чим закінчиться ця історія.

Поки що рано говорити про Трампа, як про майбутнього президента США. Я б із висновками не поспішав. Проте потрібно готуватися і до такого сценарію, розкладаючи яйця по декількох кошиках. Україні краще не повторювати минулих помилок і відкрито підтримувати одного з кандидатів. Щоб потім ніхто не говорив, що Трамп не любить Україну. Адже політика передбачає, що іноді особисті амбіції потрібно заховати в задню кишеню і керуватися реальним станом речей.

Підбиваючи підсумки, потрібно сказати, що Росія поки що на куражі і не збирається ні з ким вести перемовин. У Москви зовсім інші плани. Її мета - за допомогою військової сили дотиснути Україну до відмови від територій, причому апетити зростають. Порушити плани можуть лише ЗСУ. Армія - єдина сила, на яку Україні слід покладатися. Союзників у нас немає. Є партнери, позиція яких може бути досить мінливою. У Євросоюзі та НАТО країни по-різному ставляться до європейської та євроатлантичної інтеграції України.

Також проблема полягає і у тому, чи вдасться завдяки американській військовій допомозі, яку ще доставляють до України, стабілізувати ситуацію на фронті. З Харківської області, на жаль, приходять невтішні новини. Динаміка для нас негативна.

Поки що всі варіанти миру - китайський, стамбульський і план Трампа - по суті, фактично передбачають відмову від наших Криму і Донбасу. Росія планує до осені вийти на адміністративні кордони Донецької та Луганської областей. Боюся, на цьому апетити агресора не закінчаться.

Головне завдання України - протриматися до листопада-січня 2024-2025 років. От після цього стане зрозуміло, чого чекати. Треба готуватися, зокрема, і до перемоги Трампа.

Андрій Золотарьов, політолог, директор аналітичного центру Третій сектор, спеціально для Главреда

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред