Розмова Трампа і Путіна мало що змінить. Російська сторона обрала шлях затягування часу і задля цього використовує переговори, які можуть тривати роками. Ніщо не вказує на те, що Путін готовий до припинення вогню. Навпаки, Путін підготувався до літньої наступальної кампанії, мобілізував усі ресурси для цієї мети та не хоче все це змарнувати заради незрозумілих переваг, що полягають в якихось обіцянках якогось співробітництва зі Сполученими Штатами. Та найголовніше – Путін не зацікавлений у тому, щоб населення Російської Федерації сприйняло його позицію як слабку, а згоду Росії на припинення вогню – як поразку у війні. І цього Путін не допустить.
Розмова Путіна і Трампа уповільнює процес врегулювання ситуації і дає певну надію в риторичному сенсі, але ця надія лише посилює невпевненість і нерішучість наших союзників – США та Європи. До того ж Європа у безпекових питання озирається на позицію США.
Єдиний, умовно кажучи, позитивний аспект для нас тут полягає в тому, що Трамп не виходить із переговорного процесу, як він і члени його команди це неодноразово декларували. Ймовірним був варіант, коли б Трамп сказав, що домовитися не виходить, винні обидві – і Росія, і Україна, а він зробив усе, що міг. Для нас це було б погано, бо ми б залишилися сам на сам із проблемою. Але поки що Трамп вирішив до такого варіанту не вдаватися.
Тому найближчим часом припинення вогню, навіть тимчасового, не буде. Жодних кардинальних рішень Москва не ухвалюватиме.
Звичайно, завжди є певна ймовірність дива, тому ми не можемо повністю виключати варіант того, що все, що відбувалося від моменту інавгурації Трампа, було виставою, розіграною за складною драматургією, а насправді сторони вже давно домовилися про завершення війни і зараз просто формують для цього дипломатично-інформаційні декорації. Але ця ймовірність вкрай низька, не більше 5-10%.
Крім того, після спілкування з Путіним Трамп заявив, що не буде вводити жорсткі санкції проти Росії, бо, за його словами, "є шанс на прогрес". Звичайно, для нас це створює великі проблеми впродовж періоду великого наступу Росії, коли Путін планує досягнути своїх головних переваг. Те, що в цей час РФ не зазнає великих труднощів ні з фінансуванням, ні з політичною ізоляцією, послаблює позиції України в найбільш відповідальний момент цієї війни.
Добре, хоч збережені вже запроваджені санкції. Щоб зняти санкції з РФ, Трампу потрібні більші підстави, і він наполегливо їх шукає. Трамп маневрує, щоб нарешті опинитися в такій ситуації, коли він зможе нарешті зняти ці санкції і почати бізнес з росіянами. Але поки що такий момент не настав. І поки Росія наступає на фронті, такий момент для Трампа й не настане. Тож американська адміністрація візьме паузу в цьому процесі.
Європа тепер, звісно, спробує діяти більш жорстко і принципово. Але загалом, думаю, що європейці задоволені тим, що Трамп випромінює оптимізм і говорить, що ситуація буде змінюватися на краще. Для Європи це хороший пас, щоб продовжувати свою прокрастинацію, посилаючись на те, що ще не все втрачено, що є шанс тощо.
Тож переговори будуть безкінечними, це очевидно. Росія має великий досвід у таких справах і завжди діє за стандартними схемами. Придністровський, мінський та інші формати залишаються в арсеналі Москви. Та все це стане можливим тільки тоді, коли буде зроблений перший крок – припинення вогню. Тут той самий алгоритм, як в історії про 12 стільців – "вранці гроші, ввечері стільці".
Тож зараз ключова позиція – припинення вогню, і Росія на це рано чи пізно погодиться. Але тільки тоді, коли вона зможе повністю диктувати свою волю, коли Україна не матиме жодних козирів і буде погоджуватися на всі умови. Принаймні так цю перспективу бачать у Москві.
З огляду на останні події можна сказати одне. Відновлення територіальної цілісності і зникнення небезпеки нового російського нападу стануть можливими тільки після того, як у Росії зміниться режим або формат держави. Тобто тільки після повалення режиму Путіна або розпаду РФ у нас з’явиться така перспектива. Яка, до речі, теж не є незворотною. Після 1991 року ми побачили, що це монстр може оживати.
З одного боку, бажані для нас події можуть відбутися дуже швидко, якщо станеться економічний колапс у Росії, з іншого – все це може затягнутися на десятиріччя, якщо США допоможуть Росії, як у 30-х роках Америка простягнула руку Радянському Союзу і допомогла йому стати індустріальною імперією.
Поки що Росія сконцентрувала весь свій військовий, ресурсний та ідеологічний потенціал, щоб упродовж 2025 року досягнути успіху. Тож у короткостроковій перспективі все залежатиме від того, наскільки їй вдасться реалізувати свій план.
Максим Розумний, політичний експерт, професор кафедри міжнародних відносин Київського університету імені Бориса Грінченка, спеціально для Главреда
Хто такий Максим Розумний
Максим Розумний – український політолог, філософ, журналіст, поет. Доктор політичних наук. З 2024 року – професор кафедри міжнародних відносин Київського столичного університету імені Бориса Грінченка. Народився 27 червня 1969 року в місті Київ. Закінчив Київський державний університет імені Тараса Шевченка, факультет журналістики (1992). Завідувач відділу стратегічних комунікацій Національного інституту стратегічних досліджень (2005-2008); радник віце-прем'єр-міністра України (2008); завідувач відділу гуманітарної політики та безпеки Національного інституту проблем міжнародної безпеки (з 2009), пише Вікіпедія.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред на YouTube
