Можлива зустріч між Путіним, Сі Цзіньпіном і Трампом - це китайська хитрість. Формальний привід - закінчення Другої світової війни в Азії. Але тут і криється суть маніпуляції: якщо в Європі війна була між союзниками і нацистською Німеччиною, то в Азії все було інакше. Там США і Китай в особі Гоміньдану воювали проти Японії. Комуністичний Китай Мао і, пізніше, Сі Цзіньпіна насправді не воював з японцями - з ними воював Гоміньдан, який сьогодні знаходиться на Тайвані. Тому таке "свято перемоги", організоване Пекіном, - це форма тиску на Тайвань.
Запрошення Трампа на цей захід буде вкрай образливим для Японії, адже йдеться про країну, яка постраждала від американських атомних бомб, а тепер мусить спостерігати, як США через Трампа беруть участь у тріумфі Китаю. Це нетактовно і принизливо - і саме тому Трамп, найімовірніше, туди не поїде.
Та й сам Путін поїде не як рівний, а як васал Китаю. Поява Путіна буде черговою демонстрацією залежності Росії - точно так само, як до Москви 9 травня приїжджають малозначні вожді, залежні від Кремля. І нікого з лідерів великих держав. Те ж саме відбудеться і в Пекіні, де Сі Цзіньпін покаже це як демонстрацію сили Китаю над Азією.
Реального порядку денного на цій зустрічі не буде. Цією зустріччю Китай прагне показати свою владу над Росією - мовляв, Путін приїде за першим покликом. У цьому і полягає головний сигнал для США і всього світу: з Путіним більше нема про що говорити. Треба вести діалог із Китаєм напряму. Тому якщо і буде зустріч, то двостороння - між Трампом і Сі Цзіньпіном. Але без Путіна. Тому що Путін більше не суб'єкт міжнародної політики - він лише елемент китайського впливу.
Для Трампа участь у такій зустрічі в Пекіні означала б зраду Японії і Тайваню, а також вихід за рамки навіть його імпульсивної політичної поведінки. США і Японія перебувають у тісному стратегічному альянсі, який іноді називають "тихоокеанським НАТО". Якщо Трамп справді приїде до Пекіна на таке свято, це може спровокувати серйозну кризу у відносинах між Вашингтоном і Токіо. Однак це розуміють і в оточенні Трампа, адже американський президент нелогічний лише в геополітичних піар-кампаніях.
Крім того, Китай цинічно використовує війну в Україні: йому вигідно, щоб конфлікт тривав, адже так можна послаблювати і Україну, і Росію. До слова, Трамп раніше вже намагався "продати" Україну Росії в обмін на дистанціювання від Пекіна.
Китай показав, що Москва перебуває в його зоні впливу, а не Вашингтона. І після 3 вересня Трампу у відносинах із Путіним більше не буде на що розраховувати. Путін став класичним слугою Китаю. І зробити з цим уже нічого не можна, тому США будуть змушені допомагати Україні. Та й говорити США в Росії потрібно буде вже не з Путіним.
Тоді ж, після 3 вересня, Вашингтон остаточно зрозуміє, що антиукраїнська позиція в підтримці Трампом Путіна провалилася. Тим паче, що в ослабленому стані обидві країни - не тільки Росія, а й Україна - потенційно можуть потрапити до орбіти впливу Пекіна. Саме тому Китай, незважаючи на заяви, не поспішає домагатися миру в Україні, адже за допомогою війни він домагається ослаблення РФ. Хоча міністр закордонних справ Китаю Ван І вже відкрито говорив, що припинення війни - це питання винятково їхнього рішення. То чому б це рішення не ухвалити вже завтра?! Але рішення не ухвалюють - тому що Китаю вигідний нинішній розклад.
Тож ніякої "ядерної" зустрічі або сенсаційної трійки лідерів чекати не варто. Це було б скандально і руйнівно для дипломатичних відносин у регіоні. Путін у цьому контексті вже не може бути парламентером із Трампом - він не більше ніж фігура, яку "привезли" в Пекін, щоб вона підтверджувала залежність.
З цієї ж причини жодної дипломатичної інтриги чекати не варто. Якщо й буде зустріч, то тільки між Трампом і Сі Цзіньпіном - десь у нейтральній країні на кшталт Сінгапуру. Але навіть вона не зможе змінити основного факту: Росія перестала бути самостійною державою і стала придатком китайської зовнішньої політики. І після 3 вересня вона остаточно в цьому розпишеться руками Путіна.
Віктор Небоженко, політолог і соціолог, директор соціологічної служби "Український барометр", спеціально для Главреда
Про персону: Віктор Небоженко
Віктор Сергійович Небоженко (нар. 14 лютого 1953, Жмеринка) - український політолог, соціолог. Директор соціологічної служби "Український барометр". Кандидат філософських наук, пише Вікіпедія.
Працював в Інституті філософії Академії наук України, Інституті соціології Академії наук України.
У 1994-му брав участь у першій президентській кампанії експрем'єр-міністра України Леоніда Кучми.
З 2003-го - керівник соціологічної служби Національного інституту стратегічних досліджень при Президентові України, директор соціологічної служби "Український барометр".
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Viber
