З приводу фотографії – тієї, що зайняла майже всю першу шпальту Тһе Times, та й взагалі майже всі перші смуги майже всіх видань найбільших країн світу, зрозуміло, виключаючи Росію. Знаходяться ті, хто задається питанням: "А чи не фейк це?" Я, як інвестиційний менеджер, не можу не визнати, що питання правильне – вірити нікому не можна ("мені можна", додавав Мюллер, але я не буду).
Я так само, як інвестиційний менеджер, повинен вміти й відповідати на такі питання в умовах невизначеності, причому відповідати бажано точно. І от як би я відповідав на це питання.
По-перше, ті, хто відомий патологічною брехнею, рідко говорять правду – однак це не виключено. Допомагає деталь: ті, хто здатні брехати, завжди брешуть так, як їм вигідно. "Сума" перетворюється на добре відоме правило: якщо ті, хто відомий патологічною брехнею, говорять те, що їм дуже вигідно – майже 100% імовірність, що вони брешуть.
Згадую про "вона потонула", "форму можна купити у Военторзі", "літак, наповнений трупами", "іспанського диспетчера", "поїхали подивитися на шпиль" та інше, і розумію, як важливо офіційній Росії не визнавати зображеного на фотографії, от і роблю висновок: брешуть і зараз.
По-друге, фейки в наш час легко організувати, але легко і перевірити. Відмінною особливістю пропагандистського фейку є його закритість від незалежного вивчення. Тому в Росії так не люблять спостерігачів на виборах, незалежні ЗМІ, іноземних агентів – і тим не менш завжди "ловляться" на своїх фейках. Тому основу російської пропаганди складають теорії змови – адже змова за визначенням річ прихована, не перевіриш.
Фотографії, про які йде мова, зроблені кореспондентами декількох незалежних інформаційних агентств. На місці побувало безліч абсолютно незалежних людей. Зміст зазначених фотографій запрошені перевіряти експерти міжнародних правозахисних та юридичних організацій. Українська сторона найактивнішим чином просить і вимагає незалежного та ретельного розслідування. Створюючи фейк, при такому підході не можна сподіватися на те, що він встоїть, тож ніхто навіть і намагатися б не став.
читайте такожУ війні в Україні стався переломний момент: чому звірства в Бучі-точка неповернення
Гірше того. Ви пам'ятаєте, що там у кадрі? Так от, хтось винен у події; ідея "це все постановка" при наявному рівні відкритості навіть не варта обговорення. Якщо стане ясно, що звинувачення Росії – фейк, то автоматично звинувачення впаде на українську сторону. Як ви думаєте, хтось став би так ризикувати? Я впевнений, що ні.
По-третє, при всьому жаху зображеного в ньому немає нічого нового не тільки для світової історії (фактично кожна війна приносить такі епізоди), але й для цієї війни. Спосіб в результаті не так важливий, і ракета, що потрапляє в житловий будинок, лікарню або театр, по суті, нічим не краща. Ті, хто їх направляють, знають, що роблять, при цьому не перебуваючи в афекті, на відміну від вбивць із автоматами в руках. Тож "вони такого не могли" скасовується. Можуть, і без фотографій ми бачимо, що можуть.
читайте такожВійна в Україні показала, що у Росії немає армії - є збіговисько скотів
Чи вистачає цих трьох аргументів, щоб зробити висновок? По-моєму, їх більш ніж достатньо.
Але висновки робити не нам, а компетентним міжнародним органам, тим самим, в які Росія, "ДНР" і "ЛНР" так жодного разу і не представили жодних доказів так званих "звірств української армії під час конфлікту 2014-15 років" і які не були допущені для самостійного збору фактів у "ДНР"-"ЛНР" у той період. Як і з літаком, висновки будуть. Не дізнатися про них зможе лише той, хто заткне собі вуха воском і одягне на очі шори, що йдуть як відомо в одному комплекті з батогом і сідлом. Тож, якщо не згодні зі мною, давайте почекаємо.
Андрій Мовчан, експерт програми "Економічна політика" Московського центру Карнегі
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред в Google News
