Три помилки Путіна

Я помилявся.

Мені здавалося, що Путін нас залякує, використовує тиск і своє лобі у Франції та Німеччині, а також маніпулює Байденом. Тому що Захід, попереджаючи нас про велику війну, так чи інакше говорив про те, що Україні необхідно терміново підписувати нові або виконувати старі "Мінські угоди". А вони для нас рівносильні капітуляції.

Другий сценарій, зводився до заходу російських військ до "ЛДНР" – вже офіційно. Далі вони мали можливість атакувати нас по всій лінії розмежування.

Все сталося інакше. Експерти прогнозували дії нехай і жорстокого та хитрого ворога, але такого, який має частку здорового глузду та почуття самозбереження. Наразі вони вважають, що Путін, який зважився на повномасштабне вторгнення в Україну, є повністю неадекватним з точки зору нашої реальності. Цей покидьок живе в своїй особистій реальності. Де ми, українці, не маємо права мати свою незалежну державу.

Та все ж я не можу погодитися з цією думкою. Логіка розсудливих людей відрізняється від логіки, властивої Путіну. Прагматизм у нього – хитрий та підлий – також присутній. До цього він легко маніпулював усім світом, шантажуючи його. Досягнув своїх цілей у Грузії, зумів досягти своїх цілей із Кримом та Донбасом. І отримує гешефти від співпраці з Європою, підсадивши її на залежність від постачання російського газу.

Зараз я розумію військовий задум ворога і цілі, яких він збирається досягти.

Розвідка РФ доповідала своєму керівництву, що якщо в українців є боєздатні частини, то вони насамперед знаходяться вздовж лінії розмежування біля ОРДЛО. І воювати з ними росіянам не дуже хотілося, бо це загрожувало їм великими втратами. Досить проблематично було б викорковувати українських воїнів із добре укріпленої нашої власної "лінії Маннергейма" з окопами, вогневими точками та ДОТами.

Тож план був таким. Вони маніпулювали нашими так званими західними партнерами. Запевняли їх, що прагнуть виконання "Мінських угод" - і це, в принципі, правда. Правда і те, що Путін поставив за свою стратегічну мету знищення України як самостійної незалежної держави.

читайте такожБлизька військова поразка Москви: хто стоїть за історичним рішеннямАле військові цілі цієї операції були цілком прагматичні. Щоб не воювати довго з українською армією, їй потрібно віддати наказ здатися. І цей наказ може віддати лише президент Зеленський. А щоб змусити Зеленського вдатися до цієї дії, треба було взяти в оточення наш уряд на чолі з ним, а також проникнути в тили нашої армії.

Тому вони увійшли не лише в ОРДЛО, а й по всьому периметру українсько-російського кордону,

В ОРДЛО наступ знімають для російських телеканалів, запустивши спочатку гарматне м'ясо. За ними пішли війська регулярної російської армії, застосовується важка артилерія та військова техніка. Російські військові "кореспонденти" ведуть пафосні репортажі про звільнені території народних республік від нацистських окупантів. А наступ на Київ, Харків, Суми, Чернігів, Херсон поки вони сподіваються приховати.

Основною запорукою успіху для них було моментальне введення військ та швидке проникнення вглиб країни. При цьому їм було важливо продемонструвати, що російські війська зайняли ключові стратегічні точки України – наприклад, ЧАЕС та Каховську ГЕС.

Та найголовніша мета для них – це Київ. Важливо було створити такі умови, щоб змусити президента Зеленського сісти за стіл переговорів на умовах Росії – і ухвалити рішення про капітуляцію. Умови Росії – це, зокрема, визнання "ЛДНР" у межах Донецької та Луганської областей, визнання анексії Криму.

Але російський генштаб багато чого не зміг прорахувати.

читайте такожЧому смерть Путіна може не принести полегшення УкраїніУспіх будь-якої війни визначається трьома параметрами.

Перший параметр – бойовий досвід. До початку війни українська армія мала бойовий досвід у кілька разів вищий за досвід росіян. Йдеться не лише про кадрових військових, а й про тих, хто у добровольчих батальйонах за останні 8 років побував на східному фронті.

Другий параметр – майстерність керування боєм. Російська армія так і залишилася радянською. Вертикаль управління, накази, корупція, злодійство, шахрайство, дідівщина, недбалість – багато хто з нас, старшого покоління, знає "ефективність" такої армії. Українська армія – народжена на Майдані. Це, насамперед, висока самоорганізація, маленькі групи польових командирів – так звана армія шостого покоління. Армія-рій, де кожна бджола чітко знає що їй робити, але діє разом у досягненні спільної мети.

Третій параметр – тил. В Україні для росіян лояльного тилу немає. Їх ніхто не нагодує, не заправить, не обігріє, не захистить. Навпаки, під їхніми ногами горітиме земля в будь-якій точці України. Наше громадянське суспільство бере в руки зброю і перетворюється на територіальну оборону, відстрілюючи та відловлюючи по лісах диверсійні групи окупантів.

Усього цього ворог не врахував.

Тому зараз нашим головним завданням є вистояти та вимотати ворога. Особливо важливо зараз – захищати Київ.

При цьому Путін не врахував, що йому доведеться мати справу не лише з президентом, якого він хотів притиснути до стінки, та не лише з українською армією, якій він вже пропонував домовитись (треба ж бути таким ідіотом?)

Він не зможе домовитися з народом України, бо буде відправлений наздоганяти "русский военный корабль".

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред