У кого насправді відібрав перемогу Зеленський

Україна продовжує жити у відгомонах передвиборчої кампанії дворічної давності.

Ті, хто підтримував п'ятого президента країни – не можуть пробачити прихильникам шостого. Ті, хто голосував за Зеленського – оголошують будь-яку критику свого кумира підступами Порошенка. Будь-яка дискусія приречена, бо відразу переходить на особистості. Будь-яка розмова про переваги і недоліки натикається на хрестоматійне "а ваш ще гірше".

Поляризація досягла неймовірних масштабів. Будь-яка ініціатива вимірюється не здоровим глуздом, а фігурою автора. Прихильники чинного президента готові вступатися за будь-який його крок - навіть найсумнівніший. Противники - готові шукати "зраду" навіть у тих рішеннях, що виглядають як дистильована "перемога".

Водночас прихильники Петра Порошенка раз по раз дорікають своїх візаві в тому, що ті вкрали у країни майбутнє. Стверджують, що саме висунення Зеленського позбавило п'ятого президента шансів на другий термін. Кажуть про втрачений шанс і втрачений час.

Але, справедливості заради, потрібно сказати, що всі ці закиди на адресу Зеленського повинні звучати не від прихильників Петра Порошенка. Вони повинні звучати від виборців Юлії Тимошенко.

У листопаді 2018 року у списку претендентів на президентський пост панувала лідерка "Батьківщини". За п'ять місяців до першого туру Центр Разумкова констатував, що її показники вдвічі перевищують підтримку будь-якого іншого українського політика. Тимошенко могла розраховувати в першому турі на 21%, тоді як Порошенко – на 10%, А Зеленський – на 11%. Вона була лідером симпатій у всіх макрорегіонах країни, за винятком Донбасу, де лідирував Бойко.

читайте такожЗеленський дрейфує у бік ідей Порошенка При моделюванні другого туру Юлія Тимошенко перемагала у всіх можливих електоральних парах. А її політсила могла розраховувати в той момент на 22% голосів, тоді як "Слуга народу" міг претендувати лише на 11%.

До першого туру в той момент залишалося п'ять місяців. І всі наступні тижні ми спостерігали електоральний перетік. Зеленський не відтягував виборців у Порошенка - до нього перетікали прихильники Юлії Володимирівни.

За два тижні до першого туру Зеленський вже був безумовним лідером - серед тих, хто визначився, його готові були підтримати майже 28%. Порошенко і Тимошенко ділили друге і третє місце: у кожного з них в активі було по 16,5% голосів. Співвідношення цифр було плюс-мінус однаковим у трьох найбільших соціологічних контор країни. А це означає, що Україна останні два роки абсолютно марно ламає списи у віртуальних битвах.

Навесні 2019 року країна не вибирала між Порошенком і Зеленським. Реальна альтернатива зводилася до вибору між Зеленським і Тимошенко.

Навіть якби майбутній шостий президент України зняв свою кандидатуру напередодні першого туру - з великою часткою ймовірності ми б спостерігали за тим, як у другому турі Юлія Володимирівна перемагає Петра Олексійовича.

Зеленський не позбавляв Порошенка шансів на другий термін. Він відібрав перемогу у Тимошенко. Якби керівник "Кварталу" вирішив залишитися в шоу-бізнесі – ймовірніше шостим президентом країни була б лідер "Батьківщини".

Коли прихильники п'ятого президента країни звинувачують шостого в "крадіжці перемоги" - в цьому є чимала частка лукавства. До моменту виборів антирейтинг Петра Порошенка виріс настільки, що глава держави поступався у другому турі своїм основним суперникам. Якщо хтось і може сьогодні звинувачувати Зеленського в "крадіжці перемоги" - то це Тимошенко і її ядерний електорат.

читайте такожЯк Порошенко приміряв трикутник Наполеона і френч СталінаМожна довго міркувати, чому настрої українських виборців склалися подібним чином. Можливо, причина була в тому, що і Зеленський і Тимошенко йшли на вибори з порядком миру і достатку. Кожен з них експлуатував політичний образ "торговця чудесами". Кожен натякав, що у нього під рукою є "рубильник щастя і благоденства". Обидва претенденти працювали в схожих нішах, але у Зеленського до того ж був за спиною Голобородько і амплуа "нового обличчя". А багаторічна присутність у телевізійному прайм-таймі закріпила за ним роль віртуального члена сім'ї для більшості українських виборців.

Можна довго міркувати, наскільки справедливим був антирейтинг Петра Порошенка. Наскільки об'єктивно громадяни країни оцінювали баланс "зробленого" і "незробленого" в його каденцію. Можна сперечатися про його помилки та успіхи, місце в історії та політичну спадщину. Але настрої весни 2019 року робили його перемогу в другому турі вкрай малоймовірною.

Усе сказане навряд чи знизить гостроту наших суперечок. Ми продовжимо порівнювати шостого з п'ятим, навіть попри те, що час порівнювати шостого з невипадковою шостою. Уявлення про реальність давно перемогло саму реальність. А коли мова заходить про минуле – ми схильні згадувати наші емоції, а не факти.

Але факти від цього нікуди не зникають.

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред