На тлі отого всього є і оптимістична інфа: в України починає з’являтися справді новітня зброя. Поки що не нашого виробництва, тим не менш, обнадіює. Ми закликали Захід: на військові випробування везіть свої зразки в Україну, бо справжню війну з усім, що на ній трапляється з технікою, жодним полігоном не зімітуєш. І ось це потрохи відбувається.
Мова в першу чергу про зенітний комплекс ближньої дії Skynex від відомого німецького концерну Rheinmetall AG. Він же постачає нам зенітні комплекси Gepard, які чудово зарекомендували себе на поле бою: бачив відео, як ця установка зносить ракету "Калібр", що пролітала у зоні її досяжності. Але Skynex (розробка 2021 року) поруч з Gepard — це як сучасний смартфон і кнопкова дзвонилка.
Обидва комплексі працюють на відстань до 4 км, обидва самохідні, тобто, можуть оперативно висуватися на перехоплення повітряних цілей. Обидва мають скорострільні гармати калібром 35 мм. Але є велике "але".
Якщо спареній гарматі Gepard на ціль потрібно декілька черг, а з маленькими дронами типу "Мавиків" йому взагалі важко (спробуй у цю бджолу влуч!), то Skynex зазвичай робить лише два постріли. Причому, другий — контрольний.
Тому що у Skynex використовується програмований снаряд, який вибухає не тільки, коли влучає точно у ціль, а і коли пролітає повз неї. Створюється хмара уламків, яким все одно, що руйнувати — здоровезну крилату ракету або мініатюрний дрон. Або навіть рій дронів. Якщо перевести на гроші, то вартість однієї знищеної повітряної цілі у Skynex коштує 4.000 євро, а у ракетних комплексів це будуть сотні тисяч тих самих євро.
За період війни до України завезли два дослідних зразка Skynex. А зараз прибула ціла батарея: чотири установки, чутлива радіолокаційна станція і — головне — система управління Oerlikon Skymaster, яка керує усіма гарматами батареї разом. Завдяки ній Skynex хиба що по дорогах сам їздити не вміє, а от з ворожим літаючим лайном здатен розбиратися в автоматичному режимі.
А якщо додати скорострільність кожної гармати 1000 пострілів на хвилину, то комплекс дійсно здатен надійно захищати українське небо. Як на мене, то саме такі комплекси дуже потрібні Харкову, Дніпру і Одесі, які кожної доби потерпають саме від атак "шахедами".
Друга новинка, що вже їде до нас — це моя любов як колишнього ракетника: комбінована американо-шведська система GLSDB (розробники Boeing спільно з SAAB). Подобається тим, що це наочний приклад винахідливості — як з двох звичайних виробів зробити щось принципово нове. Що радикально економить час і витрати на розробку — те, що нам треба.
Свого часу американці вирішили скоротити кількість касетних бойових частин до HIMARS, що в них на озброєнні. Відповідно, вже вироблені ракети розбирали, головну частину утилізували, а ракетні двигуни М-26 відправляли на склад — про всяк випадок. І таких зайвих двигунів накопичилося декілька тисяч.
А ще у Штатів є велика кількість крилатих авіабомб GNU-39: їх скидають з літака, вона розправляє невеличкі крильця і планує до цілі на відстань більше 100 км — залежно від висоти скиду. Вони б охоче дали нам ці крилаті бомби, але в нас не вистачає літаків, щоб їх використовувати.
І ось тут хтось розумний (Ньютона яблуком по макітрі осенило, а цього, мабуть, феєрверком) пропонує: а давайте просто прикрутимо крилату бомбу до ракетного двигуна. Тоді ніякого літака не потрібно, тому що пускові установки HIMARS в України вже є, і українські оператори вправно ними користуються.
На те, щоб реалізувати ідею в металі, випробувати, виправити недоліки і налагодити серійний випуск, американцям знадобилося менше року. Звісно, їх не бомблять, але ж все одно темпи роботи мають слугувати орієнтиром для нашого ВПК.
Фактично, ми отримуємо нові ракети до НIMARS, які летять не на 70 км, а на 150 км, маневрують у польоті, що ускладнює перехоплення, здатні пробивати до 2 м залізобетону (навіть у бліндажу не вберегтися!), мають точність до 1 м, а якщо підсвітити лазером, то можуть вражати навіть цілі, які рухаються — автомобілі, бронетехніку, кораблі. Більше того: після відділення реактивного двигуна бомба з крильцями може на великий висоті перелетіти лінію фронту, розвернутися і атакувати ворожі позиції з тилу, де не очікують.
Жодна країна світу, навіть, США, поки що не мають на озброєнні такого багатофункціонального виробу. Бо його спеціально зроблено для України. Це до того, чи кинуть нас напризволяще наші партнери. Головне, щоб ми всі не надто занурилися у політику — хто кого куди звільнить, і не забули про війну і справжню загрозу у вигляді недоімперії.
Хто такий Олександр Кочетков
Олександр Кочетков – аналітик, політтехнолог, іміджмейкер. У минулому інженер-конструктор КБ "Південне" і заступник керівника пресслужби президента України.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Viber
