У Вашингтону накопичилось багато запитань до Зеленського

У мене немає очікувань від зустрічі Зеленського і Байдена. Зеленський повіз туди цілий пакет історій про успіхи України у реформуванні і використанні американських грошей у цих реформах – він говоритиме про низку безпекових викликів з боку РФ – зокрема, посилення обстрілів, відсутність динаміки у Мінському процесі, зриви режиму припиненню вогню на лінії розмежування, про Кримську платформу як точку нової політики відносно Криму і намагатиметься мотивувати Байдена до більш активної участі у цій платформі.

Очевидно, що буде підняте питання Північного потоку-2, але єдине що може зробити Вашингтон - домогтися того, щоб Зеленський згадав про нього під час офіційних заяв у нейтральному руслі. Навряд чи Київ припиниить боротьбу із цим проектом - для нас цей проект є загрозою національній енергетичній безпеці, тому у будь-якому разі змова, яка є між Вашингтоном і Берліном Україну не влаштовує. Зеленський нібито обіцяє сильно не педалювати цієї теми, але від своєї позиції не відступить. Якщо ця лінія буде збережена, то це можна буде вважати демонстрацією нашого незадоволення і спробою бути почутими. Тож я не виключаю, що Зеленський може піти ва-банк (як він це робив неодноразово) і підніме цю тему публічно, чим створить незручне положення для Байдена, якому тоді доведеться виправдовуватися.

Але у американської сторони також є кілька важливих запитань до самого Зеленського:

• Що відбувається із корпоративним управлінням великих державних корпорацій, зокрема, Нафтогазу і Укроборонпрому;
• Боротьба з корупцією;
• Чому НАБУ досі не отримало необхідного інструментарію для проведення слідчих дій і розслідування корупції;
• Чому торпедуються призначення суддів з боку САП тощо.

Для Зеленського ця зустріч буде досить складною – я не впевнений, що у нього є відповіді на більшість питань, які цікавлять американців. Хоча зараз для України є сприятливий ґрунт, оскільки після поразки в Афганістані показати, що Америка не здає своїх партнерів на прикладі України було б цілком логічно. Але чи скористається Зеленський цією ситуацією і чи зможе він знайти достатньо підтримки своєї позиції у двох партіях поки невідомо.

Очевидно також і те, що Вашингтон все ще знаходиться у пошуках моделі своєї участі в Нормандському форматі і ця участь також не формалізована. Те, що нещодавно транслював у своєму інтерв’ю Курт Волкер, якого ми раніше розглядали як людину з проукраїнською позицією, зараз виглядає, м’яко кажучи, дивно, не кажучи вже про те, що деякі його меседжі цілком випливають з російських наративів. Тому якщо навіть такі умовні "яструби" серед колишньої адміністрації республіканців змінюють свою точку зору, то що тоді казати про дрейф демократів у бік пошуку співжиття з РФ і пошук точок перезапуску відносин. Саме тому для Зеленського, враховуючи його недипломатичність і демонстративне нехтування протокольними і конституційними речами, ставка на експромт може зіграти негативну роль.

У сухому залишку Зеленський може привезти до України визначення статусу представника по врегулюванню, який співпрацюватиме з Нуланд і братиме участь у консультаціях у Нормандському форматі. За це можна було б поставити тверду четвірку Зеленському.

Я не очікую ніякого прориву і закриття старих гештальтів у відносинах Байдена та Зеленського, тому що є спроба Зеленського "натиснути" на Вашингтон, але Байден цього не любить. Крім того, адміністрація Білого дому зараз займається іншими важливими питаннями і Україна не знаходиться у топ-10 важливих проблем для Вашингтона.

читайте такожБудівництво енергоблоку, енергетика і клімат: Україна і США підписали важливий меморандумІнтерес до зустрічі можна буде побачити по реакції американських ЗМІ – вже зараз левова частка публікацій про Афганістан, але аж ніяк не про майбутню зустріч двох президентів.

До речі, ще одним результатом візиту може стати призначення повноцінного посла США в Україні, але це може статися, якщо Вашингтон вважатиме за доцільне підвищити рівень відносин до безпосередніх контактів президентів. Бо наразі відсутність посла показує те, що Вашингтон незадоволений діями чинного Офісу президента і оскільки у позиції української влади немає змін, то і немає підстав для перегляду відносин.

Віталій Кулик, директор Центру дослідження проблем громадянського суспільства, спеціально для Главреду

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред