Вся паніка з приводу майбутнього вторгнення Росії нагадує фільм "Хвіст, який махає собакою". Наші генерали завжди готуються до війни минулого. Так, на сторінках німецького таблоїду Bild публікуються карти майбутнього вторгнення Росії. Однак всі вони нагадують часи механізованих рухомих з'єднань середини ХХ, коли воювали танкові кулаки.
Безумовно, Україна у військовому відношенні – не найсильніший суперник для Російської Федерації. Однак будь-яка війна має на меті досягнення миру, який буде кращим, ніж був до того. Але, об'єктивно кажучи, у разі вторгнення в Україну Росія не отримає такого миру. Зате вона отримає санкції, проблему контролю над величезною територією, колосальні витрати. Плюс – труни. Адже, якщо навіть їй вдасться протягом декількох днів зломити опір ЗСУ, залишиться дуже багато українців, які будуть партизанити.
Росії все це тисячу років не треба.
Якщо говорити про можливість військового вирішення конфлікту між Росією і Україною, то раніше 2024 року Російська Федерація не буде готова до подібних операцій. Це стане можливим в 2024-2025 роках, судячи з програми переозброєння і модернізації російських збройних сил.
Однак високий ризик того, що сценарій, який передбачає початок військової операції, може бути спровокований. Зараз такий конфлікт не потрібен ні Києву, ні Москві, ні Вашингтону, але є окремі сили, які в цьому зацікавлені. Візьміть хоча б нашу партію "ні війни, ні миру" – вона готова спровокувати силове протистояння. Крім того, є умовно контрольовані збройні формування, які цілком можуть під барабанний бій і спів "Батько наш – Бандера, Україна – мати..." рушити вперед, у наступ на Донбас. І що ми тоді отримаємо? Адже Росія відповість.
Тобто цілком можливе втручання третьої сторони, яка спровокує силовий конфлікт, і Росія буде змушена втрутитися.
Крім того, високий ризик внутрішньої дестабілізації України. Відволікшись на бродячий цирк імені Петра Порошенка, Ми забули про те, що вже через місяць можемо зіткнутися з проблемою зростання цін і порожніх полиць. Якщо вже нам доводиться імпортувати з Туреччини борошно з українського зерна, це говорить про вкрай серйозну ситуацію. Плюс колосальний стрибок цін на газ: бізнес уже зараз часом змушений купувати газ по 70 гривень за кубометр. У одних це призведе до зупинки підприємств, у інших – до різкого цінового стрибка, тому що рано чи пізно хтось повинен буде за це заплатити. А чверть ціни кожного буханця хліба – це енергетична складова...
читайте такожЧи варто чекати вторгнення Росії в Україну - інтерв'ю з Олегом Ждановим
Дестабілізація може початися з розгойдування в регіонах. Якщо в 2020 році "пожежній команді" офісу президента вдалося нівелювати негативні результати виборів для "слуг народу" і забезпечити їм хороші позиції, то зараз часу на роботу по виправленню помилок уже не буде. Адже регіональні еліти точно будуть перетасовувати свою некомпетентність, злодійство і корупцію, тицяючи при цьому пальцем на Київ.
Якщо розгойдування ситуації отримає політичну складову, ми зіткнемося з тим самим "чорним лебедем", з тією самою ситуацією "ідеального шторму".
Таким чином, можлива провокація і внутрішня дестабілізація України – це ті два ризики, які можуть призвести до появи "зелених чоловічків".
У США багато і давно говорять про те, що готується вторгнення Росії. Не раз Washington Post і Politico починали мусувати цю тему, але кожен раз дата переносилася.
При цьому всі забули ультиматум, який зачитав Рябков у грудні – по суті, ультиматум Путіна Сполученим Штатам. Але ж він частково своєї мети досягнув – у Європи і США вже помітна різниця в позиціях щодо того, що робити, якщо Путін таки нападе. Європа, на відміну від Штатів, не готова відключити Росію від системи SWIFT, і про це відкрито йдеться. Тобто значна частина європейських партнерів США готова домовлятися з Путіним за будь-яких умов, навіть якщо він повністю, "від Сяну до Дону", окупує Україну.
читайте такожЯкою може бути війна Росії проти України: три сценарії
Сполученим Штатам зараз вкрай важливо домогтися консолідації з Європою. Не дарма Блінкен одразу після Києва полетів до Берліна зустрічатися з Анналеною Бербок. Домогтися усунення проблемних моментів у відносинах США і Німеччини, які виникли при Трампі, було однією з базових позицій команди Байдена.
Очевидно, одним із факторів, який консолідує європейських союзників Вашингтон розглядає таке мусування теми російської загрози.
Інший важливий момент. Для того, щоб напасти, потрібно, крім одного бійця в першій лінії, ще десять у тилу. Явно 100 тисяч російських військовослужбовців, про яких говорять США, для вторгнення в Україну буде недостатньо – потрібно кілька сотень тисяч. До того ж, подивіться, де і в яких місцях концентруються ці 100 тисяч осіб – ви побачите, що вони явно не на українському кордоні.
Нам малюють картинки вторгнення за лекалами середини ХХ століття. Але зараз, в ХХІ столітті, все інакше: мінімальна контактність війни, дистанційні удари.
Згадайте війну річної давності в Нагірному Карабаху: сторони зазнали великих втрат у контактних боях, навіть Азербайджан, що переміг, втратив близько 3 тисяч чоловік. Але основну роль зіграли безпілотники, які баражували боєприпаси.
У Росії ж є крилаті ракети, ракетні комплекси на кшталт "Іскандерів", авіація, яка десятикратно перевершує за чисельністю українську. Навіщо їй пішим чином із кимось воювати? Якщо й буде операція, то, швидше за все, все буде робитися дистанційно. Буде завдано удару крилатими ракетами по ключових скупченнях військ, центрам управління.
Плюс будуть хакерські атаки (репетицію ми бачили), які паралізують і зв'язок, і системи управління. Казахстан – яскравий приклад: відключили інтернет на два дні, й місто Алмати занурилося в повний хаос на цей час.
Також не можна виключати, що весь цей галас із приводу загрози вторгнення націлений на те, щоб підштовхнути Україну до виконання "Мінська". Логіка – наступна: потрібно виконувати "Мінськ", інакше Путін нападе.
читайте такожПутін зламає собі шию в Україні, якщо полізе з широкомасштабною війною
І тоді виходить, що США і Росія грають спільно. Цілком могла мати місце "велика угода". Штати зацікавлені не допустити надто тісного зближення Росії і Китаю, тому що таке зближення посилить Піднебесну з огляду на те, що Китай – ресурсно-дефіцитна країна. Мова не йде про повний розрив відносин РФ і Китаю, головне – не допустити прямого союзу. А Росії потрібна Україна.
Крім того, Путін не буде товаришеві Сі псувати свято спорту. Якщо, як пишуть американці, вторгнення відбудеться в лютому, одна з дат – 8 лютого, а 4 лютого відкривається Олімпіада, то інформаційно Олімпіада опиниться на глибокій периферії, що дуже сильно засмутить товариша Сі. Повірте, не буде Володимир Володимирович так підводити свого китайського партнера.
Андрій Золотарьов, політолог, директор аналітичного центру "Третій сектор", спеціально для Главреда
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
