Підбиваючи підсумки 2021 року, важко оцінити те, як змінилися російсько-українські відносини за цей час: відносин між Україною і Росією сьогодні немає, тож за рік не могло погіршитися те, чого нема.
Причиною такого стану справ є виключно агресія Російської Федерації. Москва не бачить Україною незалежною державою, Путін про це неодноразово говорив і писав. Для нього Україна – це історична помилка, яку треба виправляти. Саме тому він відмовляється від контактів із Зеленським, не дає добро на контакти між Лавровим і Кулебою, а також гальмує будь-які кроки, які могли б вважатися нормальною політикою відносно України.
Ми маємо справу з країною, яка не хоче приймати нас такими, якими ми є, а, відтак, робитиме все для того, щоб нас не стало. Нам потрібно взяти це за основу наших відносин із Росією і будувати їх відповідним чином.
За 2021 рік у позиції Росії відносно України на краще нічого не змінилося. Навпаки, ступінь агресивності РФ тільки зріс. За 2021 рік Росія двічі – у квітні та у листопаді-грудні – провокувала всіх, демонструючи свою готовність вдатися до широкомасштабної агресії проти України, залякувала, шантажувала, висувала якісь абсолютно неадекватні претензії та вимоги.
І у 2022 році ця тенденція нікуди не зникне. Щоправда, є один момент, який дозволить змінити ситуацію – консолідована позиція західних країн відносно Росії. Якщо на переговорах між Росією і США або Росією і НАТО колективний Захід чітко і ясно дасть зрозуміти Москві, що вона може лишити при собі свої "хотєлкі", у нас буде шанс, що наступний рік стане роком певних змін. Навряд чи ці зміни будуть революційними, але вони будуть відчутними.
Нам не варто розраховувати на позитивні зміни у двосторонніх українсько-російських відносинах у 2022 році, тому що це не входить у плани Путіна. Більше того, швидше за все, ситуація буде тільки погіршуватися, тому що останні заяви Путіна – це якась істерика. Ця істерика свідчить про те, що для Путіна тема України – це кістка в горлі. Питання лише в тому, чи зможе він цієї "кістки" позбутися, чи, не проковтнувши її, цей Чахлик Невмерущий задихнеться і помре.
Чи наважиться Росія у 2022 році на широкомасштабну агресію проти України? Адекватні люди розуміють, що, якщо РФ почне відверту військову кампанію проти нашої країни, ціна для неї самої буде надто великою. Але перед нами не адекватна країна, вона не живе так, як живуть інші цивілізовані країни світу. Тож логіка тут не працюватиме – працюватиме лише "здатність дати по зубах".
читайте такожПутін остаточно втратив зв'язок з реальністю: ресурсів для війни немає
Відтак, якщо українці продемонструють, що кілька десятків мільйонів людей піднімуться зі зброєю в руках на захист батьківщини, у Путіна, Шойгу та всієї, вибачте на слові, навколопутінської шобли з’явиться розуміння, що цей крок матиме зовсім не ті наслідки, на які вони розраховують.
Жодні гарантії жодних країн світу не важать стільки, скільки важить відповідь, яку готовий надати Росії сам український народ.
Якби українська влада почала працювати сміливіше та ефективніше в цьому плані, то у Путіна дуже швидко зникло б бажання шукати собі пригод, бо ці пригоди коштуватимуть йому дуже дорого. Путіну потрібно це пояснити не тезами про те, що, якщо він почне операцію, ми йому "покажемо кузькіну мать", а реальною готовністю всієї України піднятися на протистояння Росії. Путін має зрозуміти, що в разі наступу Росії на Україну з кожного вікна на окупанта будуть сипатися не квіти, а гради куль – РФ сюди зможе зайти, але вже ніколи не вийде, або всіх їх звідси вивезуть у дерев’яних ящиках. Недарма у Москві нещодавно з’явилися інструкції щодо того, як облаштовувати братські могили…
Розуміння російською владою того, що в разі масштабної операції проти України такі братські могили будуть по всій Росії, буде важливим елементом стримування російської орди.
читайте такожСамотність Путіна
Дані про те, що на руках у українців 5 мільйонів одиниць незареєстрованої зброї, є дуже показовими. Невипадково про цю цифру заговорила навіть пані Захарова – вона, як і всі, хто планує подібну операцію проти України, чудово розуміють, що це означає.
Крім того, Москві не слід забувати, що в Україні є, як мінімум, півмільйона людей, які пройшли через війну та військові навчання, які уміють стріляти, причому роблять це влучно. Готовність українського народу встати на захист країни – це головна гарантія нашої безпеки. І тут не важливо, чи буде українська влада активною, чи ні…
Відтак, якщо Путін не буде достатньо адекватним і спробує реалізувати цю військову авантюру проти України, його оточення, яке дещо у військовій справі розуміє, підкаже йому, що це буде початком і його особистого кінця, і кінця Російської імперії.
Володимир Огризко, дипломат, керівник Центру дослідження Росії, колишній міністр закордонних справ України, спеціально для Главреда
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
