Захід збройних формувань рф на територію України з Білорусі, регулярні пуски ракет по Україні з території та повітряного простору цієї держави - це привід навіть не для розриву дипломатичних відносин, а для оголошення війни.
Міжнародне право чітко визначає надання своєї території для здійснення збройної агресії проти іншої держави однією з форм збройної агресії. Тому Білорусь хоч і без оголошення війни бере в ній участь з 24 лютого 2022 року.
Вступ Білорусі у війну проти України на стороні росії - це і є той найважливіший політичний факт, що дозволяє чітко визначати новий етап зовнішньої агресії проти нашої держави, що триває з лютого 2014 року.
Участь Білорусі у війні проти України не зводиться винятково до надання своєї території для переміщення і розгортання російських військ. Білорусь і Росія є союзними державами, що здійснюють скоординовану політику в сфері оборони та безпеки. Білорусь і Росія мають спільне командування засобами ППО. Білоруські війська здійснюють демонстративні провокативні військові приготування вздовж кордону з Україною, що не дозволяє Україні зосередити наявні оборонні ресурси на інших участках фронту.
Перетин українського кордону білоруськими військами це хіба єдиний нереалізований досі Білоруссю спосіб здійснення збройної агресії проти України. Але, повторюсь, і правила військового мистецтва, і міжнародне право зовсім не передбачають потреби реалізації цього кроку для того, щоб визначити Білорусь державою-агресором.
І це звичайно надає Україні повне право використовувати про Білорусі та її військових активів зброю з метою самозахисту та оборони.
З військової точки зору оголошення війни Білорусі створило б Україні як низку проблем, так і переваг. Військові дії вздовж українсько-білоруського кордону суттєво активізувались би, що створило б нашій державі та ЗСУ низку додаткових серйозних клопотів, але натомість ЗСУ отримали б право активно працювати по ворожій військовій інфраструктурі. Окрім цього, що можливо навіть більш важливо, Україна отримала б право на збройну підтримку білоруської опозиції. Як на мене, то зміна політичного режиму в Білорусі шляхом усунення узурпатора та його поплічників, цілком могла би бути однією з цілей військової кампанії.
Але все це я говорю зовсім не для того, щоб закликати розпочинати бойові дії проти Білорусі. Пов"язані з цим загрози, як на мене, серйозно перевищують вигоди від формалізації права наносити вогневе враження по території Білорусі.
Моя думка полягає в іншому - на тому етапі, коли актуальним є питання починати чи не починати бойові дії у відповідь на збройну агресію, питання розриву дипломатичних відносин вже не мало би виникати.
Уникаючи цього рішення Україна подає неправильний сигнал режиму Лукашенка, який явно схильний перебільшувати свої можливості і військове значення через відсутність адекватної реакції України на вступ Білорусі у війну проти нашої держави. Не відповідають - значить бояться. Думаю саме такої логіки дотримується Лукашенко. І це зовсім не сприяє згортанню ворожої активності з території Білорусі.
Позиція України з цього питання (почекаємо поки білоруські війська перетнуть наш кордон, а тоді розірвемо дипломатичні відносини) - одне з небагатьох питань зовнішньої політики, де мені важко погодитись з офіційним курсом нашої держави.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред в Google News
