Кадри з Бучі та інших українських міст, що всього-навсього місяць перебували в окупації, шокують. При відході російські війська розстріляли сотні мирних громадян – щоб вони не могли свідчити про ті варварські грабежі і насильство, які творили "визволителі". Такого не було навіть у 2015 році у протистоянні з проросійськими ополченцями на Донбасі. Це українська Сребрениця, про це повинен знати весь світ. Особливо ті країни, в яких досі лицемірять, що "РФ змусили вторгнутися в Україну".
У зв'язку з цим нагадаю історію українських взаємин із путінською недоімперією.
2003 рік: на тлі "боротьби з олігархами" (тоді заарештували Ходорковського) рейтинг Путіна в Україні склав понад 30% – більше, ніж у будь-якого українського політика! Тоді, на думку Кремля, Україну населяв воістину братський народ, ніяких нацистів не було й близько, а нечисленні націоналісти погоди не робили. Російський бізнес в Україні процвітає. Водночас Росія невмотивовано влаштовує провокацію навколо Тузли, перевіряючи готовність України відстоювати свої інтереси.
2004 рік: фахівці з України наполегливо рекомендують Путіну не підтримувати на президентських виборах Януковича. Однак чекіст Путін двічі привітав "із обранням" нібито проросійського двічі несудимого Януковича. Починається Помаранчевий Майдан, воля українців переборює бажання Путіна мати "свого" президента в Києві. Російські пропагандисти починають міркувати про раптове засилля українських націоналістів, підготовлених ЦРУ, і про те, що "Майдану треба було дати в морду".
2006 рік: власну очевидну помилку в передвиборчих ставках Путін списує на спецоперацію США, які організували Майдан персонально проти нього. Переконавшись у неможливості довірчих відносин із Ющенком, Путін дає команду російським спецслужбам діяти в Україні як на території ворожої держави: вербувати агентів, розробляти плани вторгнення тощо. При цьому в Україні працюють РосУкрЕнерго, Росспівробітництво, продається російська література, розвиваються культурні зв'язки з РФ. Більшість українців не бачить у РФ ворога.
2013 рік: Путін із завзятістю маніяка продовжує спроби повернути Україну в свою недоімперію. Після візиту в Сочі Янукович радикально змінює свій зовнішньополітичний курс – із проєвропейського на проросійський. Починається Революція Гідності. Яку кремлівський нарцис знову сприймає як спрямовану особисто проти нього. І ЗМІ Росії по команді Кремля починають розкручувати тему нацистів в Україні.
2014 рік: за особистою ініціативою Путіна Росія анексує Крим. Причому шокує аргументація росіян: "ми зробимо, що хочемо, і нічого нам за це не буде". Серед українців починається масове відторгнення і Росії, і росіян. Щоб примусити Україну до визнання Криму російським, Росія починає "російську весну" і фактично окупує Донбас, почавши і підтримуючи гібридну війну проти України. Тепер більшість українців – як україномовних, так і російськомовних – люто ненавидять росіян, які принесли до нас війну, смерть і горе.
2022 рік: Путін за широкої підтримки росіян починає невиправдану повномасштабну агресію проти України. Мета – знищення України та її громадян. Війна ведеться відверто неконвенційним чином, фактично, це геноцид українців. Вся Україна піднімається на Вітчизняну Народну війну проти агресора Росії на чолі з фюрером Путіним.
читайте такожГітлер позаздрив би: який експеримент Росія проводить над українцями
Таким чином, виключно через імперську манію Путіна і його оточення за час правління недоімператора між росіянами і українцями вже не просто ненависть, тепер це екзистенціальна неможливість існування в одному просторі-часі.
А після Бучі і Гостомеля росіяни на території України заслуговують на ставлення як до звірів-людожерів.
Олександр Кочетков, політичний аналітик
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред на YouTube
