Виступ Джозефа Байдена 15 лютого дуже нагадав його липневі тези якраз перед евакуацією з Афганістану. Звучав він також пафосно, але трохи виправдувально.
Основна ідея сказаного вчора зводилася до наступних тез:
1. США готові і хочуть прагматичного діалогу з РФ, відмовлятися від нього вони не мають наміру. Це "привіт" всім тим, хто вважав, що раз Штати і Росія не домовилися в січні в Женеві, то вся ця затія провалилася.
2. На випадок військового загострення у Штатів є план реакції на нього. Правда, він не включає Україну, а "червоні лінії", які цей план затригерять включають лише напад на американських громадян або компанії, або повномасштабне вторгнення, яке загрожуватиме безпеці союзників по НАТО.
читайте такожДомовленості ціною інтересів України, або чому візиту Байдена до Києва не буде3. План-відповідь США на "вторгнення" Росії досить обмежений і за останній час не став більшим. Це розширені санкції проти російського фінсектора (SWIFT досі під питанням), обмеження проти "Північного потоку-2", посилення східного флангу НАТО і збільшення військової допомоги Україні на $ 500 млн., умова: вторгнення РФ.
4. США зробили все за останні 7 років, щоб Україна підготувалася до вторгнення сама і могла себе захищати. Далі - не проблема Штатів, українці повинні воювати самі.
5. США готові до взаємного компромісу з Росією, але не з усіх питань, і тим більше не з фундаментальних і принципових проблем європейської системи безпеки. Ідеальний варіант - домовитися з технічних і менш суттєвих питань, які не будуть Штатам нічого коштувати - це роззброєння, нерозгортання систем озброєння і компроміс по Україні в рамках Мінська-2 або чогось іншого.
6. Вперше озвучена можливість досягти компромісу з РФ в письмовому вигляді, чого і вимагала Москва в листопаді-грудні 2021 року.
7. Вторгнення РФ ще може відбутися, а значить інформаційно-психологічне накачування продовжиться.
Що з цього всього нам треба зрозуміти.
По-перше, я сподіваюся, що цей виступ остаточно розвалить міф про "стратегічних союзників", які за всяку ціну будуть нас захищати і вирішувати наші проблеми, враховуючи всі наші інтереси. Як ми бачимо, це не так, і у всіх є свої інтереси, які ставляться на перше місце. Нам потрібно під це підлаштовуватися.
читайте такожНавіщо Байден грає в нову Карибську кризу з УкраїноюПо-друге, Байден чітко дає зрозуміти, що буде рухатися в своїй логіці, яка виникає з Китаї-центричної зовнішньої політики і внутрішньополітичних проблем в США. Україна або приймає цю логіку і підіграє, або відмовляється, але далі буде нарікати на себе.
По-третє, компроміс з РФ реально можливий, це не фантастика. Буде він чи ні, ми розглядаємося сторонами як предмет торгу. Це повинно продемонструвати, що втручання зовнішніх гравців у конфлікт не завжди посилює нашу переговорну позицію, а іноді створює додаткові проблеми.
По-четверте, "вторгнення" РФ залишатиметься головним віртуальним конструктом, за допомогою якого нас схилятимуть до компромісу в рамках Мінська-2. Посилюватися цей тиск буде асиметричними діями Росії, яка підіграє нагнітаючому наративу Заходу своїми навчаннями на морі і на суші, завдаючи постійний економічний збиток Україні (закриття неба, блокада портів, відтік капіталу, зменшення інвестицій, психологічний тиск і панічні настрої в суспільстві).
По-п'яте, у США немає цілісної стратегії по Україні, є тактичні кроки, за допомогою яких вони намагаються реагувати на геополітичний виклик Росії, зберігаючи обличчя і уникаючи великих розтрат, які можуть погіршити і без того хитке становище Байдена всередині США, де у нього безліч викликів, які він повинен вирішити до виборів в Конгрес.
Я вважаю, що ніякої трагедії тут немає. Криза з безпекою 2021-2022 роки нам прекрасно вказала на наше реальне місце в світі і в грі між великими гравцями, а це дає можливість тверезо поглянути на міжнародні відносини і на нашу зовнішню політику, а також на мотивацію різних зовнішніх сил, їхні реальні позиції і проблеми.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред в Google News
