Слова Байдена про те, що "Путін не може залишатися при владі", вимовлені ним у Варшаві, розбурхали громадськість: Невже у США є план щодо відсторонення цього гівнюка? Господареві Білого Дому довелося навіть пояснювати: "Я просто висловив своє моральне обурення, яке відчував в той момент. Я мав на увазі, що "він не повинен залишатися при владі" в тому ж контексті, як, наприклад, "погані люди не повинні продовжувати робити погані речі". Але це не означає, що у нас є конкретна мета, щоб будь-яким чином прибрати Путіна".
Безболісних варіантів для усунення, дійсно, немає. В іншому випадку, вторгнення "русского мира" в Україну не обернулося б для Росії таким валом санкцій.
Путін зрозумів, що недооцінив рішучість Заходу і самих господарів грошей розібратися з агресивним режимом, який за 22 роки всіх неабияк задовбав. Коли навіть Німеччина, задобрена і шреденізована, заявляє про готовність покінчити з нафтогазовою залежністю від РФ якомога швидше! Коли єзуїтська схема "вуглеводні тільки за рублі" зустрічає дружне відторгнення і ЄС, і Японії. Путін, який вжився в роль лоховода-перегравача, за останні тижні отримав стільки стусанів і затріщин, скільки не отримував за всі роки свого правління. Німці, які були переконані в швидкому падінні Києва, раптово стукнули себе по потилиці і розвернулися на 180 градусів, побачивши в справі "другу за потужністю армію" волоцюг.
Що не вкрали при Сердюкові – розтягнули при Шойгу. А тепер, схоже, і самого міністра оборони спутінізділі. Де він? – одному Путіну відомо. Тепер доводиться розкривати консерви та наганяти переговорну димину, щоб перегрупуватися і набрати нову орду орків, яких уже вербують по колоніях, обіцяючи повну амністію і купу трофейних ніштяків. Відморозь іде охоче, але чи багато її? Військкомати відкрили свої хати-вербальні, куди заманюють м'ясистим гаманцем христопродавців – аби виконати кремлівські рознарядки. Але і це буде не армія, а сировина для фаршу.
Перекрити поставки зброї в Україну із Заходу нереально – от і доводиться тупо прасувати міста в пил і крихту. Ще трохи – і вся Україна перетвориться на одне суцільне Алеппо. Не дарма ж у Сирії тренувалися, чи не так, пілоте Красноярцев?
Ердоган благословляє на результат, але кремлівські переговірники сидять із кислими мінами: вже вони точно знають, що Путіну потрібен час, а не мирний договір. Він так і сказав своїй барсетці Абрамовичу: "Я їх знищу". І вірний пес Кадиров почав товкмачити те ж саме: "Моя думка, що від цих переговорів жодного толку не буде. Я вважаю, треба повністю закінчити розпочате: знищити бандерівців, нациків і шайтанів. Тільки тоді потрібно приймати рішення, що робити далі".
А от із цим "що робити далі" – велика проблема, бо сама система відчула для себе загрозу, що походить від ще недавно улюбленого фронтмена. Кожен день війни завдає по ній нових ударів, від яких так просто не оговтатися.
Країна хитається на порозі дефолту; пропаганду луплять в інфополі так, як не лупили ніколи, і на горизонті у відповідь на "денацифікацію" замаячила "дерусифікація" у всьому світі. Російський бізнес? – до побачення. Російський турист? – не обслуговуємо. Просто росіянин? – не бажаний.
Система випустила на манеж оксамитового переговірника Абрамовича і телевізійних гейш – Овсяннікових та Агалакових, які почали гіпнотизувати Захід переказами про те, які вони жертви, і що "не всі росіяни такі, а в усьому винен особисто Путін".
Плешивцю про все це доповідають, після чого він ще лютіше мацає улюблену кнопку. Пробіжиться по стелі – почухає, ще раз проскоче – знову помацає. І так цілодобово. Щуряче чуття підказує: "Ще трохи – і тебе видавлять, як гнійник з організму. Відчуваєш наростаючий тиск? Всіх зрадників не перетравиш, не перестріляєш по під'їздах, і з кожним днем їх буде ставати все більше".
Збудилися і патентовані відмивачі з патерном "є і пристойні росіяни". Вони живенько відмили від крові нижню смужку російського прапора і отримали біло-синьо-білу ганчірочку, з якою тепер ходять по європейських містах, намагаючись здобути співчуття і розуміння. Бровки будиночком, поза жертви і інтонація поневоленого заручника, за задумом, повинні переконати європейців, що перед ними – не безпринципні совкопітеки, а безневинні овечки, змудохані на путінській скотобазі. Навіть по українських телеканалах скачуть нескінченні рятівники "великої, але ошуканої Росії" – яйцеголові політологи, бізнесмени, економісти, вчорашні адвокати, що переодягнулися в медійних аналітиків. І всі вони впихають, впарюють, умовляють і вмовляють: "Не руйнуйте нашу імперію вщент! Дайте нам шанс зберегти систему! Ми її перебудуємо, розберемо і зберемо, і буде вона у нас людяна і демократична. От тільки м'ясників чекістів-проженемо і перетворимо криваву скотобазу на вільний зоопарк, де вовк оближе ягня, а удав курчам подавиться". І махають новою ганчірочкою, і збентежено опускають оченята, як сором'язливі підлітки на вулиці Червоних ліхтарів. І нав'язливо висовується з-за лаштунків класичний подвійний суперагент Христо Грозєв, зливає в усі унітази надсекретну муть про таємні пригоди Новачка зі шлунковим розладом Абрамовича. Вся ця системна рать, вибудувана в ім'я порятунку і перезавантаження системи, переконливо наступає із заходу на схід, вносячи в путінський табір сумніви і розбрат.
Путін знає: вічних фронтменів не буває. Безжальній машині позбутися від нього – як соплю розмазати. І чи довго він зможе вести війну на два фронти, коли другий фронт – сама система, яка його зрадила?
читайте такожРосія звихнулася надовго: чому Європі не уникнути участі в третій світовій
У Вашингтоні, дійсно, не знають: як плавно і безболісно прибрати з влади Путіна. Зате радикальний фінал може спровокувати сам фраєр-фюрер. Ушатавши країну об стінку, Путін може зробити те ж саме і з системою. Йому треба лише зважитися на застосування останнього начесаного аргументу. Після збору ядерних грибів ніхто в світі не захоче чути ні про яку Росію і її демократичну опозицію, про російську культуру і балет, а російському ведмедю засунуть в жопу балалайку і заколотять зверху матрьошкою – щоб ніколи не виліз.
Тому помста Путіна, як не парадоксально, може обернутися єдиною доброю справою упоротого маніяка, який приніс світу стільки страждань і стільки смертей…
Олександр Сотник, головний редактор незалежного суспільно-політичного каналу Sotnik-TV, російський журналіст, письменник, публіцист, для Sotnik-TV
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Viber
