Віце-прем'єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанишина повідомила, що Україна очікує на позитивне рішення про схвалення надання статусу кандидата в члени Європейського Союзу на саміті Ради ЄС ввечері 23 червня - вранці 24 червня.
Що нам дає статус кандидата?
Перш за все, це європейська перспектива. Ще до війни нам ніхто її навіть не обіцяв - були лише чутки, розмови і не було ніяких авансів. Тепер ми маємо чітку обіцянку розглянути українське питання і прийняти Україну до ЄС.
Якщо говорити про переваги на кшталт збільшення товарообігу, нових ринків, то в умовах війни для України вони не є очевидними. Зараз майже ніхто не може спрогнозувати, які цифри показників зростання ми можемо отримати після набуття статусу кандидата на членство в ЄС. До того ж, цей статус автоматично не призводить до нових квот, відкритості кордонів, тому що кожна європейська країна в умовах війни переходить на протекційні рейки, незважаючи на узгодження політик у рамках ЄС.
Тобто ми не отримаємо одразу якоїсь значної фінансової підтримки у рамках цього статусу. Нас підтримують і збільшення фінансування передбачене - зокрема, говорять про так звані плани Маршала, але це не пов’язано напряму зі статусом кандидата, хоч це і спрощує доступ до фінансових ресурсів.
Таке рішення - більше політично-символічний акт, ніж гроші у кишені.
Не варто забувати про те, що статус кандидата на вступ - це ще не членство і ми ще маємо вибороти для себе експрес-процедуру. Не менш важливо, аби членство України не прив’язували до пакетів, а розглядали окремо, безвідносно до Молдови або когось іншого.
Також треба розуміти ризики такого статусу, адже Україна ризикує стати "вічним кандидатом", як це вже є з Албанією, Македонією, Туреччиною. Так, змінилися геополітичні обставини і тепер сама Туреччина вже не поспішає до ЄС, але ми не маємо стати одними з таких кандидатів.
Крім того, це не має бути предметом великого торгу і кулуарних угод по врегулюванню ситуації в України. Про це вже зараз у деяких європейських колах ходять чутки - мовляв, для України можуть узгодити прискорену процедуру отримання членства як елемент угоди, в якій Україна має погодитись на територіальні втрати. Відповідно, це призведе до припинення вогню, умовного миру в Європі, тощо.
У разі отримання кандидатства ми маємо розуміти, що треба буде виконати умови для того, щоб цей статус не втратити. Здебільшого вони полягають у питаннях боротьби з корупцією. Відповідно, ми маємо реформувати Конституційний суд, судову систему і забезпечити ефективність роботи антикорупційних органів.
Імітувати реформи на даний момент Україна не має можливості. З іншого боку, якщо Україна йтиме згідно з буквою рекомендацій, ми ризикуємо в той чи інший момент втратити керованість процесу, розбалансувати систему і не мати ефективних механізмів покарання винних, які привели сюди "русский мир", виявилися мародерами під час війни тощо. Адже в умовах війни швидке покарання - це ознака ефективності держави.
Європейський Союз залежить від України. Він втягнувся у війну в Україні - він залежить від нашого потенціалу і потребує України. І цим варто скористатись, але не треба бути прохачами і тоді досить швидко кандидатство перетвориться на реальне членство в ЄС.
Я чув різні дати можливого розтягування цього процесу, але якщо ми виконаємо "домашнє завдання" і збережемо ефективність системи під час війни, ми зможемо претендувати на членство і цей процес не розтягнеться на десятиліття.
читайте такожПриводи для безпорадної істерики Путіна: як Україна вислизає з кремлівських лапСкільки цей процес [набуття повноправного членства] триватиме - це гадання на кавовій гущі. З одного боку, мова може йти про кілька років. Якщо це питання затягнеться в часі, наприклад, через тривалу війну в Україні або якщо ми не пройдемо цикл реформування судової системи, це може тривати 5-7 років.
Є ще більш негативний сценарій, на десятиліття, коли ситуація в Україні увійде до так званого болота - коли не буде ні миру, ні війни на фронті, ми матимемо конфлікт низької інтенсивності на кшталт того, який ми мали на Донбасі до широкомасштабного вторгнення росіян. Також на це може вплинути політичний процес в Україні, не кажучи вже про втому Заходу від України - усе це не стимулюватиме європейців до прискорення процедури набуття членства.
Тобто якщо ми покажемо, що суспільство перейшло до нової якості, запропонуємо щось не тільки для Європи, а й для усього людства, то втоми від України не буде - навпаки, це буде стимулом для прийняття України до ЄС і накладання на нас певних сподівань. Адже зараз вже видно, що саме тут, в Україні, відбувається весна Європи. Як каже відомий футуролог Яків Головко, ми - "останнє варварське королівство Європи" у позитивному сенсі цього слова. Тут живе дух Європи - той, що вже помер у самій старій Європі.
Віталій Кулик, директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства, спеціально для Главреда
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
