Стенограми зустрічі Байдена з Путіним не було і не буде. Нам залишається лише здогадуватися про загальну інтонацію їхньої розмови. Але російський президент занадто довго перебуває при владі, занадто багато наговорив у минулому, а тому нескладно припустити, що саме він готовий пропонувати своєму американському колезі.
Йому важливо, щоб його не принижували.
Ось уже двадцять років він намагається відбудувати те, що розвалилося в 1991-му. У внутрішній політиці йому впору святкувати перемогу. Незгодні мовчать. Ті, хто говорить, сидять. Амбітні поїхали. Системну опозицію курує Адміністрація президента, несистемну - ФСБ. Публічна політика обнесена фортечними стінами і оборонними ровами.
читайте також"Байден робить РФ дуже багатою, а Україну не пускає в НАТО": Трамп пройшовся по зустрічі в ЖеневіАле у зовнішній політиці Москва так і не зуміла отримати головного – ярлика на князювання. При всій своїй показній тязі до "суверенітету", при всій демонстративній позиції "ніхто нам не указ", Кремль відчайдушно хоче того, щоб ця позиція отримала санкцію. З боку тих столиць, з якими Москва ще тридцять років тому сиділа в світовому Політбюро. З боку тих держав, які Кремль тільки і вважає рівнішими за себе.
Москві хочеться, щоб її визнали рівною. Щоб не відчитували і не нехтували. Росія хоче зрівнятися зі своїм радянським батьком. Тому що вона досі живе в його тіні.
Москві дуже хотілося б відновлення колишнього. Їй образлива думка про те, що для Заходу вона – всього лише одна з периферійних держав-обурювачів спокою. Їй хочеться, щоб в ній визнали повноправного спадкоємця, у якого є рівно ті ж права, що і у попередника.
Поки цього прийняття і поваги немає - Москва послідовно підвищує ставки. Піднімає рівень конфронтації. Влаштовує теракти на території європейських країн, розриває дипвідносини і виходить з договорів. Ескалація не самоціль, а засіб – Кремлю потрібно, щоб Захід погодився з його онтологічною інакшістю. Щоб перестав намагатися зробити Росію "частиною себе". Щоб припинив цікавитися долею російської опозиції, свободою слова і рівнем корупції. Всіма тими речами, що Москва відносить до категорії "внутрішні справи".
читайте такожЗустріч Байдена і Путіна: Арестович пояснив мету американо-російського самітуКремль раз по раз пропонує Заходу дружити. Проти того, що він вважає "спільним ворогом". На цю роль сватають міжнародний тероризм, екологічні проблеми, питання Арктики, а тепер ще й пандемію коронавірусу. Росії хочеться, щоб її не міряли загальним аршином, не намагалися зрозуміти західним розумом, а щоб просто визнали – як окреме явище поза класифікаціями. З особливим статусом і спадковими правами.
Вона раз по раз просить у Заходу нову Ялтинську конференцію. Взаємне узгодження червоних ліній. Закріплення сфер впливу. Глобальну переговорну повістку. І поки їй всього цього не дають - вона продовжує грати м'язами, нагадуючи Заходу про їх наявність.
Вона хоче бути такою собі річчю, з якою складно домовитися і неможливо не домовлятися. За якою визнають право на відмінності та інакшість. Їй потрібен той самий обряд ініціації, що відкриє їй шлях з дипломатичних сіней в зал переговорів.
читайте такожЗустріч Байдена і Путіна: якими були перші слова лідерів і про що говорить мова тілаАле в тому і штука, що в переліку російських вимог осібно стоїть "сфера впливу". В яку, серед іншого, потрапляє наша країна. Фактично, Україна стала головною перепоною на шляху нанесення на політичну карту нової "залізної завіси". Москва хоче бачити її всередині. Сама Україна хоче бачити себе "зовні".
І це та сама перешкода, яка ніяк не дозволяє Росії знайти із Заходом компроміс. Та сама перешкода, яка ніяк не дозволяє Заходу піти на компроміс з Росією. Якщо ми хотіли опинитися всередині історичного процесу, то наша мрія збулася. З одним тільки уточненням.
Бути на передовій – це не стільки про додаткові права, скільки про додаткові обов'язки. І якщо Москва намагається домовитися із Заходом в обхід спільних цінностей, то Київ може домовитися із Заходом лише на підставі загальних.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
