Україна встояла, агресор статегічно програв головну битву

"Визнанням" Росією так званих "ЛНР" та "ДНР", нарешті, й відіграно перший акт цього багаторічного трагіфарсу, і тепер буде дуже короткий антракт.

Що можна вже гарантоване констатувати.

Перше. Українські армія, влада та суспільство, попри безпрецедентне нагнітання ситуації агресором, попри його кривавий блеф, встояли у головному. Не сталося капітуляції, ані "мінської", ані іншої на всі тривалі, нарощувані до крайнього піку погрози силою. Ніхто не може звинуватити Україну у зраді національних інтересів та гідності. Нема сумніву, що до вчорашнього дня, аж до вечора цей тиск та погрози були і нарощувалися по експоненті. Безрезультатно. Весь світ бачив тремтячі руки російських очільників і зробив висновки.

Друге. Рівень збройних потужностей, які Росія наразі сконцентрувала навколо України дійсно, є безпрецедентним для новітньої історії. Та проблема РФ у тому що стільки зібрати ще раз вона більш вже ніколи не зможе та "наступного разу" у неї вже ніколи не буде. Це означає що фінал нинішньої кризи, яким би він не був, може стати остаточним "стрибком мангусту" перед його природною смертю.

читайте такожПутін хоче налякати своїм божевіллямТретє. Дуже навряд чи само по собі "визнання" ставить крапку у російській агресії. Далі є декілька варіантів розвитку подій. Усі вони передбачають спроби ескалації, у тому чи іншому вимірі та вихід РФ на якісь нові торги із цивілізованими країнами світу за її підсумками. Фінал цієї ескалації може стати "берлінським муром" який відділить Європу, можливо на десятиріччя. Питання у невідкладних діях України в нинішньому стислому "антракті" - це має бути комплекс юридичних та політчиних заходів. Розрив дипзносин, відповідні звернення до міжнародних інституцій та судових органів. Думаю більшість з цього ми побачимо до середи. Шкода що так і не ратифіковане Римський статут.

Але головне полягає у тому що вчора агресор статегічно програв головну битву - битву сенсів та битву за сторінки шкільних підручників.

Перемога буде за нами.

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред