Кремль слідом за ультиматумом про гарантії, оголошеним Заходу, зробить якийсь агресивний крок, принаймні США впевнені в цьому. Після ультиматуму російське керівництво не піде на переговори і не поступиться. А якщо Кремль не піде на компроміс, це означає, що Путін буде загострювати ситуацію, щоб привести її до вигідного для себе варіанту.
Важливо підкреслити, що не Україна є метою Кремля. Мета Путіна – перегляд концепції глобальної безпеки.
Однак Україна перебуває в найбільш небезпечному становищі. Безліч алармістських публікацій говорять про те, що Росія планує знищити Україну як державу, що хоче шляхом військової загрози змінити владу в Києві, що Кремль у відповідь на відмову Заходу спілкуватися з ним, введе війська в ОРДЛО і приєднає Донбас до Росії. Безумовно, Кремль може щось зробити щодо України, але при цьому його стратегія спрямована не на те, щоб перемогти Україну – такий сценарій прямо суперечить його стратегії.
Путін хоче домогтися, щоб приблизно десять лідируючих країн світу утворили нову конфігурацію, яка визнає інтереси Росії в сфері безпеки і буде готова змінювати глобальну архітектуру безпеки.
Тому російське керівництво хоче залякати Німеччину, Францію і Швецію, щоб забезпечити їхнє мовчання і нейтральність щодо цієї затії. Також у Москві хочуть заручитися підтримкою Китаю, Ірану, Індії і, можливо, ще кількох країн Тихоокеанського басейну. Крім того, Кремль хоче дати зрозуміти Байдену і його адміністрації, що готовий піти на прямий конфлікт зі Сполученими Штатами.
Чи буде Кремль у найближчий місяць здійснювати будь-яку військову операцію проти України? На мій погляд, ні. Слід остерігатися не військової операції, а одного з тих 18 сценаріїв, які вже прораховані американськими урядовими експертами. США передбачили всі ходи, які далі може зробити Кремль після ультиматуму і які потребуватимуть відповіді з боку Заходу. При цьому прямий військовий удар по Україні – це один із останніх сценаріїв з цих 18-ти.
читайте такожЧи варто чекати вторгнення Росії в Україну - інтерв'ю з Олегом Ждановим
Тим не менше, в США і політики, і ЗМІ постійно попереджають про те, що Росія нібито готує вторгнення в Україну. Адміністрація Байдена з квітня 2020 року почала проводити нову стратегію щодо Кремля. Ця стратегія зводиться до того, що потрібно змінити імідж Кремля і міцно приписати йому ім'я агресора. Це досить перспективна стратегія, тому що протягом тривалого часу після 2014 року Кремль залишався начебто посередником або стороною конфлікту, а слова "агресія" щодо дій Кремля на міжнародному рівні вперто уникали. Байден поставив за мету так переконфігурувати ситуацію, щоб Кремль безперервно пов'язувався зі словом "агресор", що і відбувається.
Саме тому контроль над пересуванням російських військ став таким невсипущим з боку американських спецслужб і НАТО.
читайте такожЯкою може бути війна Росії проти України: три сценарії
Це було правильне рішення Вашингтона, тому що мінські переговори остаточно зайшли в глухий кут – з мінського формату немає виходу ні до якого майбутнього.
Офіс президента Зеленського на початку 2021 року зіткнувся з тим, що всі його мирні ініціативи виявилися для Кремля неприйнятними, і російське керівництво відмовилося далі брати участь у розробці дорожніх карт із врегулювання ситуації разом із Києвом, німецькою та французькою дипломатією. Саме тоді, на мій погляд, Зеленський і його апарат вирішили ігнорувати Мінські угоди доти, доки не складеться інша ситуація. Процес пішов, і зараз ми знаходимося лише в його середині.
читайте такожПутін зламає собі шию в Україні, якщо полізе з широкомасштабною війною
Сьогодні вже ніхто не вважає, що за допомогою нормандського формату можна вийти з ситуації, що склалася. Цим все і небезпечно. Але, разом із тим, це наближає нас до більш розумного рішення, ніж мертва "формула Штайнмаєра", яка не в змозі посприяти вирішенню проблеми.
Олександр Морозов, політолог, співробітник Центру російських досліджень Бориса Нємцова (Карлов університет, Прага), спеціально для Главреда
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред в Google News
