Україна – в небезпеці, але не вона є метою Кремля

Сьогодні не залишилося тих, хто вважає, що нормандський формат здатний врегулювати конфлікт Росії і України. Це і створює ризики, і наближає нас до більш розумного рішення.

Україна не є метою Кремля, але це не зменшує загрозу для неї
Після ультиматуму заходу Кремль не піде на переговори і не поступиться / Фото Reuters

Кремль слідом за ультиматумом про гарантії, оголошеним Заходу, зробить якийсь агресивний крок, принаймні США впевнені в цьому. Після ультиматуму російське керівництво не піде на переговори і не поступиться. А якщо Кремль не піде на компроміс, це означає, що Путін буде загострювати ситуацію, щоб привести її до вигідного для себе варіанту.

Важливо підкреслити, що не Україна є метою Кремля. Мета Путіна – перегляд концепції глобальної безпеки.

Однак Україна перебуває в найбільш небезпечному становищі. Безліч алармістських публікацій говорять про те, що Росія планує знищити Україну як державу, що хоче шляхом військової загрози змінити владу в Києві, що Кремль у відповідь на відмову Заходу спілкуватися з ним, введе війська в ОРДЛО і приєднає Донбас до Росії. Безумовно, Кремль може щось зробити щодо України, але при цьому його стратегія спрямована не на те, щоб перемогти Україну – такий сценарій прямо суперечить його стратегії.

Путін хоче домогтися, щоб приблизно десять лідируючих країн світу утворили нову конфігурацію, яка визнає інтереси Росії в сфері безпеки і буде готова змінювати глобальну архітектуру безпеки.

Тому російське керівництво хоче залякати Німеччину, Францію і Швецію, щоб забезпечити їхнє мовчання і нейтральність щодо цієї затії. Також у Москві хочуть заручитися підтримкою Китаю, Ірану, Індії і, можливо, ще кількох країн Тихоокеанського басейну. Крім того, Кремль хоче дати зрозуміти Байдену і його адміністрації, що готовий піти на прямий конфлікт зі Сполученими Штатами.

Чи буде Кремль у найближчий місяць здійснювати будь-яку військову операцію проти України? На мій погляд, ні. Слід остерігатися не військової операції, а одного з тих 18 сценаріїв, які вже прораховані американськими урядовими експертами. США передбачили всі ходи, які далі може зробити Кремль після ультиматуму і які потребуватимуть відповіді з боку Заходу. При цьому прямий військовий удар по Україні – це один із останніх сценаріїв з цих 18-ти.

читайте такожЧи варто чекати вторгнення Росії в Україну - інтерв'ю з Олегом Ждановим

Тим не менше, в США і політики, і ЗМІ постійно попереджають про те, що Росія нібито готує вторгнення в Україну. Адміністрація Байдена з квітня 2020 року почала проводити нову стратегію щодо Кремля. Ця стратегія зводиться до того, що потрібно змінити імідж Кремля і міцно приписати йому ім'я агресора. Це досить перспективна стратегія, тому що протягом тривалого часу після 2014 року Кремль залишався начебто посередником або стороною конфлікту, а слова "агресія" щодо дій Кремля на міжнародному рівні вперто уникали. Байден поставив за мету так переконфігурувати ситуацію, щоб Кремль безперервно пов'язувався зі словом "агресор", що і відбувається.

Саме тому контроль над пересуванням російських військ став таким невсипущим з боку американських спецслужб і НАТО.

читайте такожЯкою може бути війна Росії проти України: три сценарії

Це було правильне рішення Вашингтона, тому що мінські переговори остаточно зайшли в глухий кут – з мінського формату немає виходу ні до якого майбутнього.

Офіс президента Зеленського на початку 2021 року зіткнувся з тим, що всі його мирні ініціативи виявилися для Кремля неприйнятними, і російське керівництво відмовилося далі брати участь у розробці дорожніх карт із врегулювання ситуації разом із Києвом, німецькою та французькою дипломатією. Саме тоді, на мій погляд, Зеленський і його апарат вирішили ігнорувати Мінські угоди доти, доки не складеться інша ситуація. Процес пішов, і зараз ми знаходимося лише в його середині.

читайте такожПутін зламає собі шию в Україні, якщо полізе з широкомасштабною війною

Сьогодні вже ніхто не вважає, що за допомогою нормандського формату можна вийти з ситуації, що склалася. Цим все і небезпечно. Але, разом із тим, це наближає нас до більш розумного рішення, ніж мертва "формула Штайнмаєра", яка не в змозі посприяти вирішенню проблеми.

Олександр Морозов, політолог, співробітник Центру російських досліджень Бориса Нємцова (Карлов університет, Прага), спеціально для Главреда

Реклама
Підтримайте Главред

Останні новини

Реклама
Реклама
Реклама
Ми використовуемо cookies
Прийняти