Необхідно чітко розуміти, які ризики Україна контролює, а які – ні. Ми не контролюємо голосування в Конгресі та внутрішньополітичний порядок денний США. Однак наші депутати повинні вести кулуарні переговори з американськими партіями (але так, щоб вони не визнали це втручанням у внутрішні справи США), а також спілкуватися з народом США (адже якщо американський народ підтримує Україну, то й американські еліти будуть підтримувати). А от контролюємо ми тільки власні ресурси, які повинні бути максимально мобілізовані для виробництва зброї, збільшення стійкості української економіки тощо.
Ми повинні позбутися шкідливої інфантильної звички сподіватися на чиюсь допомогу. Потрібно виходити з того, що наявність західної економічної і військової допомоги є бонусом, а основну роботу повинні виконувати ми самі.
Спецпредставник США з відновлення України Пенні Пріцкер відзначала, що допомога Штатів може скоротитися. І це правильна позиція. Адже американці бачать внутрішні ресурси України, які не використовуються і фактично розкрадаються. Так, МВФ та інші дивуються тому, що наші експортери вивели за кордон 12 мільярдів доларів і їх не повертають, а держава при цьому нічого не робить, щоб повернути ці гроші в країну. Нарешті прокинувся Національний банк, який скоротив час повернення виручки в країну зі 180 до 90 днів. Для сировинників це абсолютно підйомні цифри. Те саме стосується, наприклад, витрат на непродуктивні речі, наприклад, бруківку, і питань із митницею, де до 10-20 мільярдів доларів на рік зникає невідомо куди.
Американці все це прекрасно знають. Звісно, вони не хочуть фінансувати неефективну державну машину, яка не прагне сама себе підтримувати. Адже з американських політиків потім спитають американські платники податків, поцікавляться, куди витрачаються гроші. До речі, в США, на відміну від України, за таке можна сісти.
Тому ми передусім повинні покладатися на власні ресурси. Їх у нас достатньо, і США про це знають.
Ставлення багатьох західних країн до України зараз наступне. Такий побутовий приклад: ви йдете в продовольчий магазин, де на вході стоїть чоловік 30-40 років, не інвалід, і просить у вас гроші на хліб. Що ви скажете в такому випадку?
Тарас Загородній, спеціально для Главреда
Хто такий Тарас Загородній
Тарас Загородній - політтехнолог і експерт. Понад двадцять років займається політичним консалтингом, брав участь у виборчих кампаніях в якості політтехнолога, веде блоги в українських ЗМІ. Також його запрошують на політичні ток-шоу в якості експерта.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
