Експертна комісія Українського інституту національної пам'яті визнала письменника Михайла Булгакова символом російської імперської політики. І не треба істерики. Булгаков - видатний письменник, але українці його абсолютно не дарма сприймають як російського колонізатора. Писав уже про це, але не гріх повторити.
Булгаков до України має приблизно такий самий стосунок, як Кіплінг - до Індії. Булгаков, як і Кіплінг, був представником імперської культури, який народився в колонії. Він також на все життя зберіг психологію колонізатора і відповідне ставлення до "повсталих племен", зокрема до українців.
Творчість Кіплінга в незалежній Індії ігнорували 60 років. І тільки 2007 року вирішили відкрити музей у будинку, де він народився. Можливо, і в Україні через 60 років до Булгакова почнуть ставитися просто як до великого письменника, не звертаючи увагу на його ідеологічні погляди. Але під час війни з імперією це неможливо.
За "Білою гвардією" видно, яке місце в житті Булгакова посідала Україна й українці. Позитивні герої роману, російські офіцери, за якими ховається автор, його родичі та друзі, поводяться як колонізатори, обложені повсталим проти них народом колонії, тобто українськими селянами. На свої сили надій немає. Занадто мало їх порівняно з ворожою масою повсталих. Усі надії колоніальних офіцерів крутяться навколо допомоги інших, могутніших колонізаторів: німців, французів, англійців. Офіцери в шоці: німецька армія йде з України, хто тепер захищатиме їх від українського народу? "Білі добродії", як потопаючі за соломинку, хапаються за будь-яку найбезглуздішу чутку. Готові повірити навіть у допомогу проти українців з боку міфічних сенегальців (пам'ятаєте, "а де ж сенегальців роти?").
У ставленні позитивних героїв "Білої гвардії" (і, вочевидь, її автора) до українців поєднуються елементи національної та соціальної ненависті. Адже ці офіцери - вихідці одночасно з національно і, як наслідок, соціально привілейованої меншини (російські дворяни), якій протистоїть національно і соціально дискримінована більшість (українські селяни).
Зокрема й на "білогвардійських" творах Булгакова виросло нове покоління колонізаторів. Гіркін і багато інших піонерів антиукраїнської агресії любили вбиратися в білогвардійські мундири, напевно, відчували себе Турбіними, які йдуть воювати з "петлюрівцями".
Чи варто дивуватися, що під час війни з імперією українці не хочуть бачити у своїй столиці музей, пам'ятник, саме ім'я ідейного колонізатора?
Хто такий Ігор Ейдман
Ігор Віленович Ейдман (25 вересня 1968, Горький) - російський соціолог, один із найбільш публікованих дослідників путінізму як соціальної та політичної системи.
З 1995-го по 2002-й рік очолював піар-агентство "Центр соціальних інновацій". Ігор Ейдман є автором антиолігархічної кампанії Бориса Нємцова.
З 2002-го до 2005-го року Ігор Ейдман працював одночасно в центрі політконсалтингу "Ніколло М" і Всеросійському центрі вивчення громадської думки (він же ВЦВГД).
У 2010-му році виступив одним із підписантів опозиційного листа "Путін повинен піти".
У 2011-му році переїхав до Німеччини.
Ігор Ейдман у 2014-му році випустив книгу "Нова національна ідея Путіна". У 2016-му році була видана його книга "Система Путіна: Куди йде нова Російська імперія?"
Ігор Ейдман - автор численних публікацій і статей, активно пише на своїх сторінках у соцмережах. У своїх матеріалах він докладно розбирає сучасну російську політику, виступає проти війни в Україні, нещадно висміює Путіна, "духовні скрєпи" і "русский мир".
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
