Україні знадобиться ще одне покоління, щоб відновитися після війни

Нещодавно Президент Володимир Зеленський висловив припущення про те, що після закінчення війни проти Росії в Україні можливий демографічний "бум".

Нагадаю, що Україна кілька разів отримувала удар по населенню. І щоразу з великими труднощами, хоч і наполегливо, відновлювалася. З 1985 по 2004 рік населення України скоротилося з 56 до 35 мільйонів. Вплинула на це насамперед Перша світова війна, коли було мобілізовано чоловіче населення. Потім були демографічні втрати під час громадянської війни 1917-1922 років, після цього - Голодомор. Під час Другої світової війни, навіть за офіційними відомостями, з 25 мільйонів жертв війни (хоча там враховували весь демографічний потенціал - загиблих, поранених) чверть становили українці. Чого тільки вартий знаменитий "український мільйон", тобто підлітки з областей України, які одними з перших потрапили в найжорстокіші бої у Східній Європі.

Іншими словами, Україна за весь час свого існування отримувала удари по демографії так, як жодна країна в оточенні.

відео дня

Але після війни населення стало відновлюватися (хоча тоді для цього і знадобилося 30 років).

Цього разу зростання народжуваності також можливе, але, крім часу, є низка проблем, без розв'язання яких досягти цього буде складніше. З одного боку, жінки під час або після війни не наважуються народжувати. З іншого боку, в Україні багато пенсіонерів, тобто непрацездатного населення. Для будь-якої економіки - це найгірший сценарій, оскільки справа не в демографічній ямі та в перспективах, а в тому, що практично будь-якому уряду після війни дуже важко буде вирішити цю проблему. Звісно, у світі є приклади країн, де така модель вдало працює. Наприклад, Японія, де мало молоді, дуже низький демографічний рівень і дорого виховувати дітей, але при всьому цьому Японія - неймовірно багата країна з високою культурою виробництва.

На відміну від Японії, в Україні цього немає. А якщо немає молоді, то не буде і надходжень до бюджету, і, отже, жодної соціальної політики та підтримки пенсіонерів. Тому весь цей тягар покладається на молоді сім'ї. І коли ми говоримо про їхнє майбутнє, то маємо розуміти, що в Україні зникла фундаментальна річ - соціальна держава. У Конституції України йдеться про безкоштовну освіту, право на житло тощо. Зараз цього фактично немає, а тому випадає фундаментальна умова для молодої сім'ї, щоб та могла заводити більше однієї дитини.

Одна дитина - це інстинктивна поведінка будь-якої родини. Двоє дітей - це історично сформований український формат. Але зараз люди намагаються врятувати те, що є, а тому часто не можуть собі дозволити народжувати дітей.

Показник народжуваності минулого року знизився на 35 відсотків. І я не випадково сказав про соціальні зобов'язання, бо за такого капіталізму, як зараз, будь-якому типу сім'ї - забезпеченому, малозабезпеченому, бідному (а на Україну після війни може очікувати бідність) - буде дуже важко ухвалювати рішення про народження дитини.

Однак не можна сказати, що така ситуація незворотна. Адже в населення будь-якої країни після війни є інстинкт швидше відродитися. Тим більше, що після війни в Україні будуть серйозні втрати чоловічого населення. Але це означає, що буде той самий процес, що й після Другої світової війни, коли на 10 дівчат було 2-3 хлопці.

Крім того, в Україні за роки незалежності вперше стався процес, коли на Захід почали масово виїжджати працездатні чоловіки і жінки. І в селах, особливо на заході України, росли діти без батьків і матерів. Зараз вони виросли, але це вже не той тип відтворення, як за їхніх батьків, оскільки вони теж виїжджають на Захід. Точно так само і на півдні та сході України, де чоловіки виїжджали працювати до Росії. А це - вимушений поділ проживання родин, який загострився зараз, коли 4 мільйони жінок і дітей виїхали за кордон у зв'язку з повномасштабним вторгненням РФ в Україну.

Звичайно ж, усі ці чинники не сприяють поліпшенню демографії. Але якщо війна закінчиться, і Захід почне справді нам допомагати, то в нас не буде катастрофи з відсутністю роботи і з бажанням працювати, тому що Захід усе-таки сприятиме розвитку в Україні виробництв із високими доданою вартістю і продуктивністю праці, що дасть нам змогу отримувати більше грошей до бюджету і, звісно ж, допомагати молодим сім'ям.

Рекомендуємо:

Допомога при народженні дитини 2024: чи піднімуть суму до 384 тисяч

Треба сказати, що ми не знаємо, як складатиметься ситуація на колишніх окупованих територіях. Нам потрібно буде звикати до того, що регіони України відрізнятимуться по демографічному зростанню - десь, як і раніше, буде падіння, і навіть буде можлива ситуація, коли великі території будуть спустошені, а десь, навпаки, буде сплеск народжуваності.

Тим більше, що нікуди не зникли демографічні перешкоди до зростання, які завжди були в Україні. За 20 років ми бачили, як знижується населення, але відповідь родин завжди була однаковою - немає квартири, погана робота, труднощі у вихованні та підтримці дитини. Нині ситуація погіршується ще й у суто соціальному плані, оскільки розрив між чоловічим і жіночим населенням призводить до кризи соціалізації сім'ї, тобто коли чоловік і жінка не можуть брати однакової участі у вихованні дітей.

Звісно, все ще є надія на повернення 4 мільйонів українців з-за кордону, але все-таки більше доведеться розраховувати на самовідтворення в Україні. Адже на Заході вже відбувається соціалізація підростаючого покоління - вони починають вписуватися в життя європейських країн, і повернути їх назад буде дуже складно. Тим більше, що вони потрібні Заходу не менше, ніж Україні. Адже Захід стоїть перед вибором - розбавляти населення мігрантами з Азії та Африки, або ж близькими за культурою і цивілізацією українцями. Жінки та чоловіки з України, які працюють за кордоном, уже платять податки і, відповідно, приносять прибуток країнам Заходу.

Щоб відновити населення, Україні може знадобитися не менше 20 років. Та й то, тільки в разі дії західного плану Маршалла, коли зростатиме виробництво, поліпшуватиметься інфраструктура і розвиватиметься соціальна сфера. І тільки якщо війна закінчиться, а люди відчуватимуть, що вона не зможе розпочатися заново, це дасть змогу багатьом сім'ям народжувати дітей.

Віктор Небоженко, політолог і соціолог, директор соціологічної служби "Український барометр", спеціально для Главреда

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред