
Ситуація в українській енергетиці ще не остаточно фатальна, але вкрай критична. Втім, запровадження президентом надзвичайного стану в енергетиці є способом бюрократичного реагування на екстремальну ситуацію, коли не вживалися заходи, які повинні були вживатися в рамках підготовки до російських ударів по об’єктах критичної інфраструктури.
Тож рішення Зеленського про запровадження режиму надзвичайної ситуації – це компенсаторна реакція: у нас багато уваги приділялося різній "миротворчій дипломатії" замість того, щоб системно працювати над обороною країни та займатися питанням захисту критичної інфраструктури – не тільки енергетичної, але й логістики, зокрема, залізничної інфраструктури. Адже руйнується все за мить удару балістики чи інших засобів ураження, а на відновлення елементів критичної інфраструктури потрібні не години, дні чи тижні, а місяці або й більше.
Практичне наповнення режиму надзвичайної ситуації складно уявити. Загалом, усі питання в енергетиці вирішуються на рівні оператора, в даному випадку Укренерго або обленерго. А вказівки з міністерства оператору не потрібні, бо він і так знає, що треба робити.
Що буде далі, якщо морози триватимуть, а Росія продовжить добивати енергетику? Ніхто не знає, скільки доведеться далі сидіти без світла і тепла. Тицяти пальцем в небо і говорити "всьо пропало" я би не хотів, як і запевняти, що нас обмине, і все буде добре. Прогнозувати майбутню тривалість відключень електроенергії і тепла – марна справа. Адже вже на початку грудня в певних регіонах, наприклад, на Сумщині, люди сиділи без світла кілька днів. Водночас на заході країни і зараз ситуація в енергетиці не ідеальна, але більш-менш безпроблемна.
Прогнозувати, що "українцям доведеться сидіти без світла по 22 години на добу", це все одно, що вимірювати середню температуру по палаті: в середньому вона нормальна, але хтось конає від високої температури, а хтось уже з температурою трупа.
Кілька тижнів тому без світла сиділа Одеса, нещодавно – Дніпро та Запоріжжя. Раніше – Чернігів та Харків. Завтра найбільш проблемною ситуація може стати будь-де, в будь-якому регіоні України. Адже Росія проводить системні дії, використовуючи чинник низьких температур, щоб завдати Україні максимальної шкоди.
Втім, Росія забуває одну річ: низька температура не тільки на території України, але й на російській території. Ба більше, територія РФ розташована північніше, і ця територія в зоні досяжності засобів ураження Сил оборони України. Бєлгород, Воронеж, Курськ уже це відчули на собі. Але ж є й інші північніші російські великі міста, де більш екстремальні погодні умови, і Україна туди має змогу дотягнутися.
Михайло Гончар, президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ", експерт із міжнародних енергетичних відносин і безпеки, спеціально для Главреда
Про персону: Михайло Гончар
Гончар Михайло Михайлович (нар. 17 лютого 1963) — український експерт з міжнародних енергетичних та безпекових відносин. Президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ", головний редактор часопису "Чорноморська безпека", пише Вікіпедія.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред