У Пекіні з нетерпінням чекають на зустріч із Трампом, Клімовський пояснив, чому

Поки увага світової громадськості зосереджена на завершенні операції "Епічна лють" і посиленні нафтової блокади Ірану, Пекін намагається переглянути свою стратегію пасивного очікування. Головним викликом для КНР стає загроза опинитися поза глобальними політичними домовленостями Вашингтона, що безпосередньо впливає на енергетичну безпеку регіону. Політичний аналітик Сергій Клімовський розглядає прагнення Китаю до прямого діалогу з Дональдом Трампом як спробу уникнути економічної ізоляції. Автор пояснює, чому модель "спостереження за битвою тигрів" більше не працює для КПК і як іранська криза змінює конфігурацію сил. Детальніше про геополітичні маневри Пекіна — у матеріалі мовою оригіналу.

Трамп повідомив 1 травня Конгресу – "Епічна лють" завершена, але блокада Ірану триватиме до укладення ядерної угоди. Це наклалося на інші події, і їхня сукупність стривожила Пекін, де відчули – можна залишитися на узбіччі історії, незалежно від того, на якій її стороні. Тому активізуються.

Фу Цун, посланник КНР в ООН, заявив 1 травня – блокада Ормуза стане темою № 1 під час візиту Трампа в травні. Ван І цього дня теж зателефонував Марку Рубіо і повідомив: у Пекіні з нетерпінням чекають на містера Трампа, щоб обговорити Тайвань, і сподіваються, що він приїде 14-15 травня, а не відкладе візит знову. У Пекіні демонструють реальне бажання якнайшвидше організувати зустріч Сі Цзіньпіна з Трампом, і в них є багато причин.

Перш за все, екзистенційна. Пекін усі два місяці з початку "Епічної люті" займав вичікувальну позицію, як і в 2022 р. після вторгнення військ РФ в Україну. Тоді в Пекіні вичікували рік, перш ніж у січні 2023 р. оголосили – у них є мирний план із 12 пунктів. Комуністи дотримувалися старої китайської притчі про мавпу, яка спостерігала за битвою тигрів. Але зараз зрозуміли – це не працює – тигри можуть накоїти таке, що раніше, ніж вони перегризуть один одного, річкою пропливе труп мавпи.

Тож стратегію треба змінювати, але спершу треба зустрітися з Трампом, щоб зрозуміти, куди її змінювати.

Китайських комуністів абсолютно не влаштовує план Трампа з блокадою Ірану до ядерної угоди або до перемоги світової революції в окремо взятому Ірані. Від цієї "акули імперіалізму" та "агента Краснова" можна очікувати чого завгодно. Особливо, якщо вдивлятися у файли Епштейна, у плакат "Без королів!" і в партизанські наративи з Банкової — Трамп ідіот і книжок не читав. Ще можна повірити Віталію Портнікову, що Трамп і Маск – фашисти, або що Трамп – агент Хабаду і водночас затятий антисеміт, оскільки домігся звільнення Єрмака, підштовхує до передачі влади в Україні та тисне на Зеленського різними каналами. Якщо не особисто, то через Венса.

Але китайці озброєні марксизмом-маоїзмом і об'єктивною реальністю, яка дається їм у відчуттях. Ця реальність їх і насторожує з багатьох боків.

Особливо з боку цін на нафту і з питання, де Китаю її брати, якщо блокада портів Ірану триватиме до світової або до Третьої шиїтської революції, оскільки для підписання ядерної угоди треба пред'явити світу живого і притомного Моджтаба Хаменеї. Тільки він може благословити її підписання або згодитися на особисте підписання під час зустрічі з "великим сатаною" на ім’я Дональд Трамп. Трамп дозволяє називати себе фашистом заради справи і, можливо, не буде проти "великого сатани". Але без пред’явлення нового рахбара обійтися не можна, а з ним велика проблема.

У Тегерані цю проблему розуміють, тому 3 травня Мохсен Комі, глава канцелярії рахбара з міжнародних питань, вперше офіційно заявив – Моджтаб Хаменеї живий, оскільки під час авіаудару 28 лютого Аллах велів йому вийти в сад. Чому Аллах не дав цю пораду і його батькові – залишимо вирішувати теологам. Комі запевнив, що новий рахбар не тільки живий, але й особисто всім керує, незважаючи на отримані травми. КСІР цього дня теж випустив заяву: у Трампа немає іншого варіанту, окрім як погодитися на "погану угоду" з Іраном, інакше не буде жодної.

Тож світова революція як причина для припинення блокади Ірану виглядає реалістичніше, ніж підписання ядерної угоди. Особливо на тлі того, що договір щодо ядерної зброї між США та РФ закінчився 5 лютого, і нікого це поки що не хвилює. У всякому разі, Трамп не вимагає його переукласти і не обіцяє влаштувати РФ блокаду.

Тому слід поглянути на перспективи революції в Ірані. Майже всіх в Ірані та навколо влаштує повернення до конституційної монархії 1906 р. і ліберальний режим сина Пехлеві на перехідний період. Щось середнє між поверненням принца Сіанука до Камбоджі після падіння "червоних кхмерів" і "Славною революцією" 1688 р. в Англії, здійсненою армією Нідерландів.

Теократія, що розпадається, вже обговорює з Пакистаном, сусідами по Затоці та іншими зацікавленими особами умови та технології повернення шаха, але хоче, щоб обійшлося без великої стрілянини та "творчості мас". Віддзеркаленням цього стала суперечка 29 квітня в рамках Ради Затоки між обома її берегами. У її підсумку Есмаїл Багаї, прес-секретар МЗС Ірану, заявив: країнам Перської затоки треба більше довіряти Ірану. Але як монархії можуть довіряти релігійним республіканцям з Ірану, які вдруге за 500 років обіцяють влаштувати світову ісламську революцію?

Вперше вони зробили це в 1501 р., коли шиїти – азербайджанці та туркмени – зайняли Тебріз і проголосили шахом Ісмаїла, главу їхньої держави кизилбашів (червоноголових). Ісмаїл став засновником "перської" династії Сефевідів, оголосив шиїзм єдино правильною версією ісламу, і до 1524 р. встановив контроль над усім Іраном. Це була не перша в Азії спроба "державного перевороту" під прапором шиїзму, але найвдаліша. У Європі термін "революція" тоді використовували лише астрономи, тому Ісмаїл теж обійшовся без нього.

Після 1979 р. в Ірані вже створювали цілий культ "ісламської революції" на базі однієї з версій шиїзму. Через це монархії Затоки просили США створити для них надійну ППО і не відмовляться від неї, незважаючи на вимогу Тегерана прибрати "бази" США. З огляду на ці обставини монархіям Перської затоки цілком влаштовує повернення до Ірану династії Пехлеві, яка прийшла до влади в 1925 р. в результаті революції або "державного перевороту". Тим більше, що Реза Пехлеві-син є прихильником світської держави за зразком Туреччини.

Зрозуміло, що у монархій Затоки і не тільки у них є свої "додаткові" умови щодо Пехлеві. У Тегерана теж є свої "додаткові" умови щодо монархій Затоки і щодо Пехлеві, до якого Трамп ставиться прохолодно. При цьому Реза Пехлеві єдиний, хто може спокійно підписати з "великим сатаною" будь-яку угоду, на відміну від висуванців з КСІР, і це цілком їх влаштує. Рано чи пізно, але підписувати щось доведеться, і прихильники теократії воліли б залишитися від цього формально осторонь.

Узгодження таких взаємних "причепів" умов вимагає часу і з поправкою на ментальність регіону, де торгівля – це, перш за все, спорт і лише потім бізнес. З цим нічого не може вдіяти навіть Трамп, тому й оголосив, що "Епічна лють" закінчена, але авіаносці та блокада залишаються для стимулювання процесу. Якщо їх прибрати, то сторони будуть узгоджувати "причепи" до біблійного кінця світу, тим більше що Трамп налаштований "закривати очі" на ввезення до Ірану продуктів через порти Пакистану.

У результаті у китайських комуністів виникає питання, а нам як жити і як бути з нафтою, поки на берегах Затоки узгоджують "причепи" умов? Гасло про опору на власні сили у випадку з нафтою і газом працює погано. Трамп обіцяє здешевлення бензину восени на заправках у США, але не в КНР, і у китайців є власний досвід з різними обіцянками КПК.

З нафтою все неоднозначно. Китай втратив не тільки нафту Венесуели, це він може пережити, але також Ірану через блокаду. Під питанням нафта з монархій Затоки, оскільки КНР разом з РФ 7 квітня наклала вето в ООН на їхню резолюцію про міжнародне деблокування Ормузької протоки. Під питанням і нафта з РФ, оскільки ЗСУ в унісон з "Епічною люттю" почали системно закривати її порти, а Європа двічі на тиждень затримує по кораблю з її "сірого" флоту. Москва так і не розгорнула нафтопроводи із заходу на схід за 12 років, як обіцяла, вважаючи, що дешевше й швидше возити її до Китаю на танкерах. Але це вже погано працює, і РФ не зможе замінити Китаю нафту з обох берегів Затоки, поки там узгоджуватимуть "вагони" умов.

З цінами теж неоднозначно. У березні ОПЕК+ з 8 держав – Алжир, Саудівська Аравія, Ірак, Казахстан, Кувейт, Оман, ОАЕ та РФ – прийняла через відеозв’язок рішення підвищити видобуток нафти у квітні на 206 тис. барелів на добу. В ОПЕК+ ще з десяток держав, але вони в нараді не брали участі. У квітні ця "вісімка" знову дозволила збільшити видобуток на 206 тис. барелів, а 3 травня вже "сімка", без ОАЕ, дозволила підняти ще на 188 тис. барелів. Очікується, що на відеоконференції 7 червня теж дозволять збільшити.

РФ з цим завданням не впоралася через атаки дронів і санкції ЄС, і навряд чи впорається, поки не укладе стабільне перемир'я з Україною. Частка РФ на світовому ринку нафти становить 10–16%, а частка країн Перської затоки — близько 20%. Виникає "чорна діра" близько 30%, яку можна регулювати переговорами в Перській затоці, українськими дронами та санкціями Європи і США.

У цій ситуації розпад картелю ОПЕК+ був прогнозованим побічним результатом "Епічної люті" та інших дій США. Тому Трамп дозволив собі на мітингу грубі слова на адресу саудівського кронпринца, а еміри — вихід ОАЕ з ОПЕК і висилку з країни 15 тис. пакистанців з арештом їхніх рахунків за звинуваченням у "бездіяльності та жебрацтві". В ОАЕ раніше за всіх зрозуміли – починає діяти правило "Швидко бури і збагачуйся, поки ціни високі". Тому ОПЕК став для них тягарем. Приблизно так на ОПЕК+ дивиться і з десяток інших його членів, але не всі з них можуть швидко бурити, навіть якщо хочуть. Тому їм уже байдуже, що вирішить нафтова "сімки".

Коли на це ще й наклалися спочатку конспіративна зустріч кремлівців з іранцями в бібліотеці 27 квітня, а потім заява Трампа про безстрокову блокаду та інші новини, то в Пекіні виникло тривожне відчуття – крім непорозумінь з нафтою, все ще й щось мутять, і без нас. Якщо Вашингтон обіцяє Тегерану преференції за підштовхування РФ до перемир’я з Україною, то нам за таку послугу він теж повинен щось запропонувати.

У результаті китайські комуністи вирішили: мавпі-спостерігачеві час спуститися до тигрів і "акул імперіалізму", щоб не залишитися на узбіччі історії, і 1 травня по всіх каналах почали нагадувати Білому дому – Трамп обіцяв приїхати. Головне – не нагадувати Білому дому, що 1 травня придумали анархісти США, інакше Трамп вимагатиме від китайців відрахувань за авторські права.

Джерело

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред