І сором, і жах від того, що відкрилося в Бучі, стискають груди, але про це багато разів уже написано за останню добу. Повернемося до аналізу того, яке це може мати значення і вплив на розвиток подій. Зафіксую кілька міркувань і припущень, які можуть виявитися неточними через відсутність у мене достовірної і повної інформації.
Буча стала великою політичною подією. Тепер знову, не вперше Захід змушений буде приймати рішення про санкції, до яких, як вважалося ще кілька днів тому, він поки що не готовий. Ці санкції навряд чи будуть повною забороною російського нафтогазового експорту, але будуть спрямовані на збільшення дисконту ціни російських енергоносіїв і зниження їхньої частки на європейських ринках.
Країнам ОПЕК все більше має сенс нарощувати свої поставки на світовий ринок за рахунок Росії, яка в близькому майбутньому не буде вже значущим гравцем картелю і не зможе нічого цьому протиставити.
читайте такожРосія загине, вже гине: Чому Україна вціліє у війні і посилиться як держава
Пару днів тому мене вразили повідомлення, що якісь російські частини проводять "зачистку" в околицях Києва, щоб закріпитися на плацдармі. Це суперечило "напівофіційній" доктрині, згідно з якою російські війська залишають цей напрямок бойових дій. Тепер стало ясніше. Це було спробою "виправдання" події.
Що сталося в Бучі, стане ясно пізніше, я пишу тут якісь припущення на основі наявної інформації. Схоже, що війська, які опинилися в цих місцях проживання київської еліти, зайнялися мародерством. Слух про наживу пройшов по невидимих лініях. Коли стало зрозуміло, що ці місця армія залишає, сюди приїхали якісь частини "пограбувати", які при цьому вирішили закамуфлювати грабіж під зразкову акцію "денацифікації", розстрілюючи випадкових людей.
Події в Бучі (крім усього, про що багато написано) свідчать про високий рівень деморалізації російських військ. Війська не розуміють завдання, відчувають себе вразливими, клянуть командування і мріють скоріше залишити поле бою. Це, напевно, головна проблема, з якою має справу Кремль.
Напад Кадирова на Пєскова з приводу Урганта є найважливішою політичною подією останніх днів. Пєсков вважався (був) якоюсь інкарнацією Путіна, і ніхто досі не оскаржував цього його статусу. Він був непорушним і недоторканим. Тепер не так.
Це те, за що я обожнюю історію. Ми припускали, що "розкол еліт" буде виглядати так: якась "ліберальна партія" всередині еліт виступає проти війни. Але ні, все інакше: це партія "оскаженілих" атакує партію "помірних", які прагнуть спустити цей жах "на гальмах". І кинджал встромлений. Незважаючи на демонстрації "примирення", які ми побачимо найближчими днями, реальне примирення двох партій неможливе. І ця ворожнеча буде руйнувати режим.
Кирило Рогов, російський політолог
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред в Google News
