Ясно, що росіяни втрачають більше бронетехніки, ніж ЗСУ, але у них є власне виробництво, до того ж вони ще не повністю вичерпали запаси старої техніки зі своїх складів. Зрозуміло, що цих двох джерел недостатньо, щоб компенсувати такі великі втрати, але коли дефіцит бронетехніки стане для росіян критичним - оцінити дуже складно.
Україна ж, якщо не брати до уваги власного виробництва 20 САУ "Богдана" на місяць, може сподіватися тільки на допомогу своїх західних партнерів. І немає жодної впевненості, що західні поставки будуть в змозі заповнити ті втрати бронетехніки, яких зазнають ЗСУ.
(Це якщо не аналізувати ситуацію з поставками артилерійських снарядів. Там у Росії тотальна перевага, особливо з урахуванням поставок із КНДР).
Але головна проблема, за оцінками більшості експертів, це люди. Росія (поки що, у всякому разі) різними способами забезпечує фронт 25-30 тисячами нових солдатів щомісяця. Плюс тепер ще й північнокорейські солдати. Чи здатна Україна на адекватну відповідь - сказати важко.
Мені здається, що у війні настав момент істини. Усі проблеми оголилися в усьому своєму драматизмі. І тепер питання стоїть просто: або Захід зможе/захоче різко наростити поставки Україні зброї та боєприпасів, а Україна - зуміє забезпечити ЗСУ свіжими солдатами, або війну буде програно.
Причому тут немає жодного маневру для жодної зі сторін: тільки одним нарощуванням потоку західної зброї проблема не вирішується, так само як вона не вирішується тільки збільшенням чисельності ЗСУ. Потрібне різке зростання обох компонент армії: і зброї, і людей.
Мені чомусь здається, що відповідь на перше запитання (про західну зброю) ми отримаємо в результаті виборів у США. Тобто вже наприкінці наступного тижня настане ясність щодо того сценарію, який реалізовуватиме щодо України нова американська адміністрація, а отже, і НАТО загалом.
І тільки після цього стане остаточно зрозуміло: чи має сенс Україні знижувати призовний вік і продовжувати насильницьку "бусифікацію", або все це вже не допоможе, оскільки одними голими руками воювати неможливо. Тож чекати недовго залишилося. Будемо сподіватися на краще.
Хто такий Альфред Кох
Альфред Рейнгольдович Кох (28 лютого 1961 р., Алтай, Східноказахстанська область) - колишній російський державний діяч. У 1990-х роках був головою Держкомайна Росії та заступником голови уряду Російської Федерації, з 2014 року проживає в Німеччині. Підтримав Україну і розкритикував дії Володимира Путіна за російське вторгнення в Україну, пише Вікіпедія.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
