Відведення російських військ з Херсону не означає, що біля міста триватимуть бої на кшталт Сталінградської битви. Українська військова стратегія по виснаженню ворога на цьому напрямку спрацювала "на відмінно" - маючи логістичні проблеми, противник змушений відходити, бо триматися далі він не має можливостей. Тим паче, що росіяни хочуть зберегти якомога більше своїх військ, техніки, озброєння та артилерії. Тому зараз повернення міста під контроль ЗСУ - це питання часу. Звичайно, все буде обережно і поступово, але цілком імовірно, що це може статися вже до кінця цього року.
Як саме відходитимуть росіяни - залежатиме від того, з якими силами вони зможуть відійти. Чи можемо ми їх перехоплювати і створювати проблеми під час відходу? Так, можемо? Чи будемо ми намагатися знищити певну кількість російських військ під час відходу? Думаю, що так. Росіяни підривають за собою усе, що можливо, щоб затримувати ЗСУ, аби ті не поспішали за ними. Але наскільки дозволятиме вогневе ураження, настільки по російських військах і завдаватимуть ударів.
Звісно, що збережені сили росіяни можуть перекинути і на інші напрямки фронту, але не одразу. Так чи інакше, ці війська зараз повною мірою не є боєздатними, тому що вони виснажені у потужних боях. Відповідно, їм потрібен час на доукомплектування, перегрупування тощо. Тож спочатку їх можуть спробувати доукомплектувати мобілізованими, а вже за деякий час певна кількість цих військ може з’явитись або на Запорізькому напрямку, або на Сході. Скільки часу на це знадобиться - залежатиме від того, у якій кількості вони зможуть відійти, скільки важкого озброєння вони залишать. Але все одно на це їм потрібно від кількох днів до кількох тижнів, а для створення додаткового утворення військ - ще більше часу.
Якщо росіяни справді відійдуть із Херсонщини, по-перше, вони втратять єдиний плацдарм, який у них був на правобережжі. Для України це важливо, адже це зупинить будь-які розмови росіян про просування у майбутньому на Одесу, Миколаїв чи Кривий Ріг. По-друге, Херсон - це обласний центр, і Росія символічно втрачає єдиний обласний центр, який змогла окупувати.
Що стосується лівого берега, то тут ми отримуємо більший простір для завдання вогневих уражень системами Himars, далекобійною артилерією, зможемо діставати до рубежів із окупованим Кримом і цим намагатися зривати логістику окупантів. А от чи буде українська армія форсувати Дніпро і рватися на лівий берег, то навряд чи - ми діятимемо більш зважено і мудро, щоб не підставляти себе під удар.
А зважаючи на те, що росіяни фактично втратили "російську територію", то критика почне поширюватися і на путінський режим. Буде невдоволення росіян діями військових, що призводитиме до деморалізації армії РФ, оскільки саме на них намагатимуться списати провали у війні. У будь-якому разі, це лише посилюватиме розкол тамтешніх еліт, а Путін і надалі втрачатиме керованість процесом.
Бунти загалом можуть пов’язаними тільки з мобілізованими, які зараз, входячи в зиму, будуть усе більше незадоволені тим, як вони оснащені, озброєні, а також тим, що їм не доплачують гарантовані виплати. Плюс до всього, такі діячі, як Пригожин та інші, які гуртуватимуть навколо себе невдоволених, взимку або навесні можуть спровокувати масштабний бунт, який призведе до втрати посади Путіним та зміщення його з керівництва Росією.
Олександр Мусієнко, керівник Центру військово-правових досліджень, спеціально для Главреда
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
