У Франції відбувся перший тур дострокових парламентських виборів. Найбільшу кількість голосів набрало правопопулістське "Національне об’єднання", яке очолює скандальна Марін Ле Пен, друге місце з посів блок лівих сил "Новий народний фронт", а пропрезидентський блок Макрона отримав лише третє місце. Через такі результати тисячі французів вийшли на протести.
Франція – це держава, в якій протестами особливо нікого не здивуєш, тому що там це досить звична частина місцевої політичної культури. Є низка проблем, з якими стикаються громадяни Франції. Це, зокрема, проблема нелегальної міграції та зростання питомої ваги мігрантів у суспільстві загалом, що призводить до певних соціальних проблем.
Очевидно, центристські політичні сили, які тривалий час очолювали Францію, виявилися неспроможними продемонструвати вирішення цих проблем. Як наслідок, на цьому тлі і зростає підтримка правих. Причому вона зростає не миттєво, поступово. Ле Пен вже давно належить до числа претендентів на посаду президента Франції – вона неодноразово другий тур президентських виборів, де програвала, тому що довкола її опонентів вдавалося згуртувати різні політичні сили.
До того ж, у Франції теж все досить непросто, тому що, з одного боку, праві посіли перше місце, а друге – об'єднані ліві. Ліві вперше з 1930-х років об'єдналися і створили народний фронт. А "Народний Фронт" – це якраз та назва, під якою ліві, зокрема, комуністи, соціалісти тоді обʼєднувалися, щоб протистояти загрозі фашизму, з яким вони ототожнюють політичну силу Ле Пен.
Хто така Марін Ле Пен
Марін Ле Пен (фр. Marine Le Pen; нар. 5 серпня, 1968, Неї-сюр-Сен, О-де-Сен, Франція) — ультраправа проросійська французька державна та політична діячка, пише Вікіпедія.
Депутатка Національних зборів Франції. Наймолодша донька засновника та багаторічного голови Національного фронту Жана-Марі Ле Пена. Відзначалася антиукраїнськими висловлюваннями та діями. Тривалий час публічно підтримувала політику російського диктатора Володимира Путіна та Росії, та навіть була звинувачена опонентами у фінансуванні її партії з боку РФ, оскільки у 2014 році партія Ле Пен отримувала гроші від структури, близької до Путіна.
У березні 2024 року Ле Пен публічно висловила підтримку Україні з трибуни французької Національної асамблеї, однак утрималась від голосування за безпекову угоду.
В кінцевому рахунку, це виражається в протестах. Як виявилося, французьке суспільство радикалізується. Центристи в особі партії Макрона, республіканці (голлісти) суттєво послабили свої позиції на відміну від правих і лівих. Очевидно, цим історія не завершиться, тому що в умовах такої радикалізації можуть бути й інші моменти, пов'язані з загостренням ситуації в суспільстві.
Цілком можлива і парламентська криза. Наприклад, якщо праві виграють вибори. Варто нагадати, що в парламентських виборах Франції мажоритарна система абсолютної більшості. Це означає, що голосування відбувається в два тури. Люди голосують за конкретних кандидатів, а не за партійні списки. І той, хто здобув перемогу в конкретному окрузі, той його і забирає – відсотки можуть трансформуватися в дещо інші цифри в контексті вибору мандатів, але приблизно 230-240 мандатів партія Ле Пен може забрати. Це дуже багато, але це менше 50 відсотків, тому одноосібно сформувати уряд ця політична сила, швидше за все, не зможе.
Відповідно, їй доведеться створювати коаліцію. Але з ким, адже ані партія Макрона, ні тим більше ліві не підуть на це. Залишаються республіканці, з якими вони начебто попередньо проводили консультації, однак розмови про такий союз з Ле Пен призвели до кризи всередині республіканської партії Франції. А відтак далеко не факт, що вони погодяться на співпрацю.
А це може призвести до ситуації, коли жодна з партій не зможе сформувати уряд просто через те, що їхні позиції будуть занадто радикальними. І тоді не виключено, що через деякий час доведеться проводити нові вибори.
На відміну від багатьох європейських держав, Франція суттєво відрізняється за своїм конституційним ладом. Адже Франція – це президентсько-парламентська республіка, і в ній вплив президента дуже серйозний, бо саме він відповідає за зовнішню політику, оборону. Макрон нікуди не подінеться, але проблема для Макрона, зокрема, й у підтримці України може виникнути у питанні бюджету. Бюджет – це питання парламенту, тому з фінансуванням певних програм військової допомоги Україні можуть виникнути труднощі.
У свою чергу, Росія може добиватися зупинки певних програм підтримки України з боку Франції. Але глобально змінити зовнішню політику Парижа їй не вдасться. У гіршому випадку це може бути ситуація з наданням допомоги від США, але у зменшеному вигляді. Але партія Ле Пен офіційно відмовилася від лінії щодо порозуміння з Путіним, хоча й виступає проти відправки французьких військ до України (які, в принципі, ніхто поки що і так не відправляв).
Хто такий Петро Олещук?
Петро Олещук - політолог, викладач КНУ імені Тараса Шевченка. Народився в Прип'яті в 1983 році. Закінчив у 2006 році філософський факультет університету імені Шевченка. Автор понад 30 наукових праць з політології, пише my.ua.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
