Інтерв’ю Протасевича демонструє те, для чого насправді Лукашенку була потрібна ця спецоперація. Час було обрано спонтанно, бо Протасевич пролітав у повітряному просторі Білорусі (що, певно, робить не так часто), а от мета – саме для використання його у цій пропагандистській кампанії, спрямованій на посилення позицій режиму Лукашенка.
Через так звані зізнання свого бранця державна пропаганда дає сигнал білорусам, у тому числі – учасникам протестних акцій, про те, що ними начебто маніпулювали, зловживали їх довірою, що вони пішли за такими людьми і цього робити більше не потрібно. Це – певний елемент розвінчування протестних настроїв – Лукашенко думає, що у цей спосіб, через дискредитацію, він зміцнює свій режим.
Якась частина білорусів, звичайно, може у це повірити, але не зовнішній світ і не білоруські опозиціонери зі стажем. Бо в’язні не дають інтерв’ю – усі розуміють, що йому дали можливість говорити тільки тоді, коли він може говорити в інтересах тих, хто дав йому цю можливість.
Інша задача, яка стоїть за цим інтерв’ю – внести певний розкол у нинішню білоруську опозицію. Адже є ознаки того, що за допомогою цієї спецоперації білоруський режим пробує посварити опозицію між собою. У інтерв’ю Протасевича звучала фраза про те, що його начебто здав до КДБ один з його соратників через начебто якийсь особистий конфлікт. Не здивуюся, якщо згодом у такий спосіб можуть дискредитувати і Світлану Тихановську – мовляв, це вона його "здала".
Для Росії тут є декілька корисних сторін. З одного боку, усе виглядає так, ніби Лукашенко – найбільший диктатор Європи, а не Путін і що його режим більш брутальний, авторитарний і кровожерливий, ніж путінський. І на фоні Лукашенка з Путіним ще ніби можна говорити. Чудова нагода у цьому пересвідчитись з’явиться скоро – наприклад, під час перемовин Байдена з Путіним.
Другий момент - ідеологічно російський режим мало чим відрізняється від білоруського і бачить небезпеку для себе у так званих кольорових революціях, які вони називають державними переворотами, котрі начебто пов’язані з підступами іноземних спецслужб. У цьому плані росіяни зацікавлені у тому, щоб Бацька придушив протест і росіянам не спало на думку повторювати подібні явища проти режиму Путіна. Тому росіяни будуть усіляко йому у цьому допомагати, навіть нехтуючи правами своєї громадянки Сапега, бо РФ навіть не вимагає на її поверненні до Росії і взагалі не опікується її правами як людини.
читайте такожУкраїнському "совку" пора прощатися з мріями про "порядок, як в Лукашенка"Захід, зі свого боку, навряд чи реагуватиме на інтерв’ю Протасевича, продовжуватиме на сам інцидент, який з ним стався. Усі розуміють, що людина, яка знаходиться у неволі, не може відповідати за свої слова, бо її можуть змушувати їх говорити. Тож справа у самому інциденті як кричущому випадку порушення прав людини. У Білорусі це, на превеликий жаль, масове явище – вона зараз переживає кульмінацію політичних репресій. ЄС вже де-факто припинив авіасполучення з Білоруссю. А що стосується персональних санкції щодо режиму Лукашенка і компаніях, які підтримують життєдіяльність білоруського режиму, то він працює над цими санкціями. Раніше було заявлено, що вони взяли місяць часу для роботи експертів, які підраховуватимуть можливу користь і шкоду від запровадження санкцій. Євросоюз – це організація, яка складається з багатьох держав компонентів, через що там довго узгоджують бюрократичні процедури.
Сполучені Штати менше пов’язані з Білоруссю і тому рішення там можуть ухвалювати швидше, бо є консенсус у білоруському питанні. Не виключено також, що Байден на Женевській зустрічі говоритимуть і про Білорусь так само, як і про Україну.
Володимир Горбач, політичний аналітик Інституту євроатлантичної співпраці, спеціально для Главреду
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред на YouTube
