Влада створила собі катастрофу, бо втратила довіру українців

Перше очевидне досягнення влади у 2021 році - це спроба оголосити боротьбу з олігархатом. До цієї влади олігархат або виховували та підпорядковували, як при Кучмі, або дружили з ним. Зеленський теж починав із налагодження стосунків, але тепер фактично оголосив про боротьбу. Не факт, що вона відбудеться успішно, але раніше навіть на це не наважувалися. У будь-якому випадку, боротьба з олігархатом - це як ознака боротьби з економічною монополією, що є позитивом. Для влади це - успіх, адже це популярна тема.

Другий позитивний момент - це утримання ситуації в економіці під контролем. Попри нинішню енергетичну загрозу, очікування від дій влади були значно грішими. Поки що голодних бунтів немає, тож це, безперечно, позитив.

І третій позитивний момент - це будівництво доріг.

Найперший політичний провал влади - вона забула про 43% підтримки людей у другому турі, через що можна сміливо говорити про кризу довіри електорату. Тобто вона зробила дві ставки. Першу - на власне електоральне ядро, тобто тих, хто голосував у першому турі. Репрезентанти цього є, умовно кажучи, команда 95 кварталу у владі або особисті друзі Зеленського. Другу ставку зробили на групу політичних опонентів - тих, хто голосував за Порошенка. Вихідців з тієї влади у чинній дуже багато, найбільш показовий приклад - Олексій Арестович. Політичним посилом команди Зеленського якраз було намагання значною мірою переманити до себе порошенківський електорат. Але цей електорат його і не любить серцем, і не сприймає розумом, тому у будь-який момент, попри залучення будь-якої кількості яскравих особистостей, вийде на вулицю.

Натомість були забуті наймасовіші електоральні групи, які голосували за Зеленського і серцем, і розумом як за "іншого" президента. Зеленський робив обіцянки до другого туру на кшталт продажу літака, резиденцій, переїзду з Банкової чи відмови від балотування на другий термін. І оскільки це середовище виборців інертне і на нього можна не зважати, тепер для влади є несподіванкою (а насправді - катастрофою) перехід великої кількості людей з цієї групи в опозицію. Хоча раніше ці люди усіляко сприяли приходу Зеленського до влади: хтось - критикою Порошенка, а хтось - прямою агітацією.

Перехід в опозицію - це знак розчарованості тих 43%. Влада думає, що наразі вся проблема у медіамайданчику Ахметова, який надав слово опозиції, і думає, що достатньо побороти одну людину і проблема вирішиться. Але проблема значно глибша, бо люди відчувають себе ошуканими, однак влада цього не розуміє.

читайте такожМожливі чотири політичні сценарії: прогноз на 2022 рік для Зеленського і УкраїниІ ця проблема - найбільша для влади, бо легітимність - не лише юридична величина, а й суспільна. Тобто коли падає довіра населення, яке обирало владу, відповідно, починає тріщати по швах весь державний апарат. Чиновники теж це розуміють і починають переорієнтовуватися, через що рішення, що ухвалюють у владних кабінетах, не реалізовуються. І це - найбільша поразка цього року.

Ще одна, проблема, яка цього року вдарила по владі - це ковід. У влади спочатку були проблеми з усвідомленням, потім - з постачанням вакцин, а цього року - із інформаційною кампанією. І оскільки суспільство досі не подолало наслідків агресії під час президентської кампанії, тепер воно жорстко розділилося на противників та прихильників вакцинації, що електорально б’є по владі.

Третя проблема - неготовність до енергетичних проблем, через що у новий рік ми входимо із загрозою таких проблем. Брак компетентності може дати наслідки, що відображає проблему з кадрами.

Олександр Доній, політичний аналітик, голова Центру досліджень політичних цінностей, колишній народний депутат України, голова мистецького об'єднання "Остання барикада", спеціально для Главреду

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред