Минув один рік і вісімдесят днів війни. Судячи з карт ISW, на південь від Бахмута ЗСУ вже практично повністю зрізали російський виступ у бік Часового Яру, а на північ - сильно вклинилися в позиції росіян.
І хоча в самому Бахмуті ПВК "Вагнер" продовжують повільно просуватися вперед, в цьому (з урахуванням вищесказаного) вже зовсім немає ніякого сенсу. Хіба тільки Пригожин сам хоче залізти в оточення і там згинути навіки. І справді, є в цьому щось вагнерівське... така собі "Загибель богів"...
Європейське турне Зеленського можна сміливо вважати супер-вдалим. По-перше, він домігся від Шольца мало не письмового підтвердження того, що Німеччина підтримує вступ України до НАТО та ЄС. У Берліні була підписана спільна декларація, в якій, звичайно, прямо про це не йдеться, але її дух дає надію, що на саміті НАТО у Вільнюсі Німеччина проголосує так, як хоче Україна.
Крім цього Німеччина прийняла рішення передати Україні додатково ще чотири системи ППО IRIS-T. Разом в України буде вісім таких систем. Це робить ППО України (з урахуванням Петріотів та інших систем) однією з найсучасніших і ефективних в Європі, якщо не в світі.
Крім цього, він домігся того, що крім Великобританії, аналогічні Storm Shadow ракети постачатиме Україні і Франція. Ця зброя набагато ефективніша за ракети MGM-140 ATACMS, про які так мріяли українські військові. Якщо їх поставлять достатню кількість, то це різко посилить можливості ЗСУ по руйнуванню всієї тилової інфраструктури росіян на глибину понад 200 км.
Все більше надходить інформації про те, що рішення про постачання F-16 ось-ось буде ухвалене. Зокрема, офіційно заявлено, що Великобританія і Франція беруться організувати навчання українських пілотів управлінню F-16.
Можна ще довго перераховувати ті "подарунки", які Зеленський привіз з Європи, але і сказаного достатньо, щоб переконатися в тому, що Захід не кидає Україну напризволяще, а намагається допомогти їй здобути перемогу над ворогом....
...Ще мені здалося важливим те, що сьогодні (вперше за багато днів) не було традиційних спендапів Пригожина. Але зате активно мусувався уривок з неопублікованої частини інтерв'ю Зеленського "Вашингтон Пост", в якому кореспондент газети розповідає, що він має інформацію, яка свідчить, що Пригожин має тісні контакти з ГУРом в цілому і з паном Будановим - зокрема. І що під час таких контактів він пропонував ЗСУ піти з Бахмута, а натомість обіцяв поділитися інформацією про позиції російських військ.
Пригожин назвав все це "красивим інформаційним вкиданням", але ніяких більш серйозних пояснень не дав, обмежившись традиційним для нього юродством. У фірмовому стилі він порадив журналістам, які звернулися до нього за коментарями, "не метушиться під клієнтом" і бути готовими до того, що на нього "спробують налити гівна стільки, скільки у них вистачить сил".
Він також прозоро натякав на якихось своїх недоброзичливців, називаючи їх "людьми з Рубльовки". Я чесно кажучи, вже втомився від його кінських метафор і езопової мови (як він його розуміє) і тому мені вже просто лінь розшифровувати, кого він мав на увазі. Можливо, знову Шойгу з Герасимовим, а може і ні…
Ось нещодавно він говорив про якогось "дідка-мудачка". Я особисто не сумнівався в тому, що він мав на увазі Путіна. Але з його пояснень випливало, що це могла бути навіть жінка. Тому я зізнаюся, що цей пригожинський новояз не розумію і вважаю, що він просто не вміє толком висловлювати свої думки. Але при цьому хоче виглядати дотепним і елегантним. Тому все виходить у нього так ходульно і громіздко.
Взагалі, його конфлікт з Міністерством оборони вже не вміщається ні в які рамки. Всі попередні його матюги і погрози залишити позиції, і нинішня "відповідь" його опонентів через "Вашингтон Пост" в колишні часи не могли навіть статися, оскільки в цей конфлікт неодмінно втрутився б Путін. І те, що він в нього не втручається тепер може означати тільки одне: він вже не в змозі зупинити цей публічний скандал. А, отже, його влада, як шагренева шкіра, все сильніше і сильніше стискається.
Але цей скандал як іржа розкладає і армію. Солдати в окопах не можуть не бачити, які звичаї панують там, нагорі. У них і так були великі сумніви щодо компетентності і чистоти помислів свого керівництва. А тут все це розповідається максимально зрозумілою їм мовою. Та ще чуваком, який щосили намагається виглядати своїм в дошку окопним правдорубом.
Не потрібно володіти багатою уявою, щоб припустити, як далі будуть розвиватися події. При такому стані війська, у відсутності довіри до своїх командирів і відкритого конфлікту між різними підрозділами, при більш-менш серйозному ударі ЗСУ російська армія побіжить. Вони і так були не дуже мотивовані, а з урахуванням цирку, влаштованого Пригожиним, і поготів.
Тому я покладаю на довгоочікуваний наступ ЗСУ великі надії. Адже наша справа праведна. Ворог буде розбитий. Перемога буде за нами.
Слава Україні!
Джерело
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
