Війна України і Росії – чому сторона, що програє, втратить усе

Путін завдасть ядерного тактичного удару по Україні. І це послання українцям – останнім вільним людям на Землі.

Росія почала війну масштабу Другої світової війни на порядок меншою армією. У 1941-1944 роках за територію України билися мільйонні армії СРСР і Рейху.

Росія напала на Україну 200-тисячним угрупованням військ. Її явно недостатньо для того, щоб взяти Україну під контроль. Нестача людської сили не може компенсуватися зростанням потужності звичайних озброєнь.

Росія втратила близько 30% своєї живої сили вбитими, пораненими, хворими і полоненими. Зараз вона вводить у дію резерви в 60 тисяч осіб, щоб компенсувати втрати. Оскільки українська армія запекло чинить опір, друга хвиля буде утилізована, як і перша. Так, Росія може захопити нові території, але рівень опору зростатиме пропорційно втраченим територіям України.

Чим більше руйнувань завдає Росія Україні, тим більше мотивованих чоловіків і жінок буде залучатися до ЗСУ, керуючись помстою. При цьому Україна буде спиратися на тил на Заході, відправляючи туди біженців, переносячи економіку і отримуючи натомість зброю і ресурси. Саме так виглядає фронтир Заходу, про який так любили говорити наші політики. Треба просто знати значення слів, щоб розуміти, як доведеться діяти відповідно до означеної ролі.

Так от. Росія не може зруйнувати тил України, навіть якщо зруйнує всю економіку нашої країни. Росія буде підштовхувати Україну до перетворення на тотально воєнізовану організацію. В результаті вона упреться в межу можливостей наступати за допомогою звичайних озброєнь. Очевидно, що Україна в ході цього протистояння також втратить багато людей. Я не виключаю і навіть бачу ймовірність того, що ми можемо втратити значну частину лівого берега Дніпра, а, можливо, все лівобережжя. Але при цьому втрати Росії будуть обчислюватися десятками і навіть сотнями тисяч осіб. Вся кадрова армія Росії буде знищена при такій інтенсивності бойових дій. А вона буде тільки зростати, тому що Путін дивиться на війну з Україною як на боротьбу з єретиками, які "зрадили" русский мир.

читайте такожМосква загралася: чому Росія як ніколи близька до перетворення на ядерний попіл

Україна дивиться на Росію, як на поневолювача, який не має ніяких інших цілей, крім поневолення. У рабстві інших Росія знаходить своє задоволення. Свій сенс життя.

Це суто релігійна війна, в якій ставка – більше, ніж життя. Це також боротьба за життя після життя. Це боротьба за майбутнє і за історію одночасно. Це боротьба за право залишитися в історії.

От чому ця війна носить есхатологічний характер і для України, і для Росії. Сторона, що програла, втратить усе!

Уважно прочитайте тексти на "Хвилі". Мій "Туман війни: яких помилок потрібно уникнути Україні в третій світовій війні", Павла Щеліна "Теорія війни: чому Путін веде два найбільш руйнівних типи війни проти України" і Володимира Пастухова "Остання громадянська війна в Росії", де змальована суть того, що відбувається. Ви повинні позбутися ілюзій, що війна буде короткою, закінчиться полюбовно і все повернеться назад, як було. Це неможливо!

читайте такожНаступні травневі українці проведуть у Криму: коли закінчиться війна з Росією

Есхатологічний характер війни, яку в Росії вже позначили, як війну, яку не можна програти, призведе до того, що в якийсь момент людські втрати Росії досягнуть такої величини, що вона не зможе рухатися вперед. Взагалі. Сморід трупів, що розкладаються, який сьогодні вже чути в Бучі, огорне все поле гігантської битви. Величезні втрати будуть виправдовувати нові величезні втрати, не даючи можливість відступити назад. Саме в цій пастці опинилася Європа під час бійні Першої світової війни.

І тоді Росія упреться в екзистенціальне питання, яке з таким запалом на федеральних каналах запоставив "ізраїльський експерт" Яків Кедмі – а чого варті погрози Росії, якщо вона не може здолати "навіть Зеленського". Виходить, що результат війни з Україною для Росії безпосередньо пов'язаний із базовою скріпою Росії – пафосом страху. Для Росії принципово важливо, "щоб усі боялись і не насміхались". Росія – це великий Капітошка, для якого "насміхалися = не боялися = втрата сенсу життя". Вся життєва філософія Росії, як і державна політика, пронизана страхом як ключовим елементом організації суспільства. Зникнення страху рівноцінно розпаду Росії.

Таким чином, Україна, яка демонструє безстрашність перед обличчям загрози Росії, тотожна її смерті. А перші особи Росії відкрито сказали, що така загроза може викликати застосування ядерної зброї. Глибинна ненависть Путіна до України пов'язана з цим. Існування вільної України – це заперечення всього некрофільського світу Путіна і Росії. Життєлюбність України, її буйна, весела вдача прямо суперечать культу смерті, який набув завершених рис у Росії за останні два роки.

Філософ Сергій Дацюк абсолютно правий, коли каже, що Україна сьогодні – єдино вільна країна у світі. Україна показує, що готова померти за свободу навіть під загрозою застосування ядерної зброї.

читайте такожПутін поставив на кін все: який єдиний вихід із війни в Україні

До нашої честі, Україна буквально довела, що вона хоче більш справедливого і чесного миру, побудованого на принципах вільного вибору.

Україна – єдина країна в світі, яка спочатку добровільно відмовилася від ядерної зброї і яка сьогодні стоїть перед загрозою знищення ядерною зброєю тільки тому, що хоче бути вільною. Всі базікають про принципи, але Україна буквально показала і миролюбність, і шалене прагнення захищати свою свободу, навіть коли всі лицемірно відмовили їй у праві на життя.

Війна України і Росії – це боротьба між свободою і страхом. Те, що відбувається сьогодні в степах і лісах України за своїм масштабом відповідає протистоянню маленьких грецьких полісів із величезною Перською імперією. Саме ця боротьба заклала фундамент західної цивілізації.

Відмова Зеленського втекти з Києва під загрозою неминучої смерті поламала логіку дій і Росії, і Заходу, і Китаю. Точно так само стояли при Фермопілах 300 спартанців на чолі з царем Леонідом. Для сучасного жителя західного світу ця логіка незрозуміла. Але саме ця логіка зробила Захід Заходом. Вигравши час, спартанці дали Греції шанс мобілізувати сили і відбити удар персів. Сьогодні Маріуполь – це Фермопіли України. Тотально зруйноване півмільйонне місто бореться в повному оточенні місяць. Бореться відчайдушно і люто. І на цьому тлі наскільки дріб'язково виглядає парламент Німеччини, який через 10 секунд після звернення до нього президента Зеленського, перейшов до розгляду поточних питань…

Так, хлопці і дівчата, війна України і Росії сьогодні ілюструє, наскільки західна цивілізація подрібнішала і занепала.

читайте такожРосія звихнулася надовго: чому Європі не уникнути участі в третій світовій

Павло Щелін правий, коли сказав, що історична провина Європейського Союзу і НАТО не в тому, що вони поширювали свої цінності і розширювалися, а в тому, що вони раз по раз відмовляються нести відповідальність за свій сакральний проект, вважаючи, що весь світ і так вже сам по собі живе в єдиній системі цінностей.

Путін готовий занурити світ у ядерну катастрофу через ресентимент, який спрямований на придушення волі Заходу. Путін хоче, щоб увесь світ жив у страху, як живуть інфантильні росіяни. Жах миру перед Росією в очах росіян визначає її статус у глобальній ієрархії. А тільки статус і гонитва за ним – це суть життя в Росії.

Володимир Пастухов у 2017 році написав блискучий сатиричний текст "Понятійна Конституція Російської Федерації". Обов'язково почитайте його. Тому що це світ, який будує Путін. Це ніяка не сатира, а реальна конструкція, що оформлюється на наших очах в довершену. Де хто сильніший, той і правий. Право сили визначає все. Слабкий повинен підкорятися і виконувати будь-які вимоги сильного, навіть найбільш божевільні. "Нравится-не нравится, терпи моя красавица", – фраза Путіна, що прозвучала напередодні війни – це суть ідеології ґвалтівників із Кремля. І цю ідеологію поділяє абсолютна більшість народу Росії.

читайте такожЧому війна з Україною для Росії в будь-якому випадку закінчиться катастрофою

Людина, народ, держава проявляються на межі. Як вони поводяться перед загрозою смерті, тим вони і є.

У цьому сенсі Україна буквально є тим, що звучить в її національному гімні. "Душу й тіло ми положим за нашу свободу", – співається там. І Україна люто бореться. Скажу більше, сьогодні Україна і є Захід. Захід у його молоді роки, коли він говорив вольовою мовою. Коли людина, буквально вибираючи свободу, був готовий віддати життя, аби не бути в рабстві. Рабом є той, хто готовий йти на моральні компроміси зі своїм ґвалтівником.

США і Європа перетворилися на хоспіс, стурбований температурою в житлі і гарантованим пайком. А Путін прийшов у цей хоспіс ставити ядерну клізму. Для Путіна не стоїть питання, ставити її чи ні. Він всі роки цим марив, поки американські президенти намагалися знайти в його очах душу. Тепер американцям і європейцям доведеться самим давати відповідь на питання – чи є у них душа? Чи здатні вони на вчинки, як вільні люди? Чи можуть вони бути такими ж сильними люди, як їхні предки, які йшли за своєю мрією, не боючись дивитися в обличчя смерті.

Сьогодні Україна дивиться в обличчя смерті, тому що до сутички з Путіним її привела ідея про Захід. Схоже, що Україна вірить в цю ідею більше, ніж сам Захід. І якщо Україна загине в цій битві, то це і буде смерть Заходу. І тоді українці будуть останніми вільними людьми на Землі.

Саме тому українці сьогодні є найвеличнішою нацією у світі. Нацією, яка з гідністю може адресувати слова великого Германа Гессе самій собі:

И над юдолью мерзости и смрада

Дух светоч свой возносит страстно

И борется с всесилием распада

И смерти избегает ежечасно.

Юрій Романенко, керівник політичних програм Українського інституту майбутнього

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред