1. Ізраїль все таки пішов на наземну операцію. Її цілі досі до кінця невідомі. Як мінімум, Ізраїль ліквідує базову інфраструктуру ХАМАС в місті Газа і північній частині анклаву. Як максимум - окупує весь сектор Гази, включаючи південні райони. До цього моменту бої мали обмежений характер. Зараз почнеться найважчий етап - захід ізраїльських військ в міську забудову.
2. Титанічні зусилля США щодо тиску на Ізраїль дали частковий результат. Ізраїль погодився розширити завезення в анклав гуманітарки і на гуманітарні паузи о 4 годині щодня. Як вони працюватимуть, всі дізнаються на практиці, але це вже мало кого цікавить, головне, що вдалося досягти компромісу. Ізраїль налаштований на ліквідацію ХАМАС, навіть при високій військовій і політичній ціні. США не налаштовані на таке, але вони на розтяжці між необхідністю підтримувати союзника і бажанням зберегти нормальні відносини з глобальним півднем.
3. Абсолютно всім плювати на ХАМАС, що було ясно спочатку. Країни регіону видихнуть з полегшенням, якщо ХАМАС буде ліквідований / ослаблений. При цьому, вони спокійно використовують цю війну, щоб капіталізуватися на критиці Заходу та Ізраїлю, тим самим заробляючи очки на "арабській вулиці", і вимагаючи різних поступок від Заходу за те, що зберігають відносини з Ізраїлем і стримують своїх радикалів вдома. Навіть Іран використовує ХАМАС чисто як таран для ослаблення Ізраїлю і нарощування тиску на Захід з метою схилити його до переговорів.
4. Китай і Росія зайняли позицію, яка дозволяє розгортати потужну медійну кампанію проти Заходу, солідаризуватися з позицією глобального півдня, а також консолідувати їх на своїй морально-ідеологічній платформі на противагу США. Це не конвертується автоматом в якісь практичні речі або вплив на місцях, але допомагає отримувати тактичну перевагу над США в боротьбі за "вулицю" Глобального півдня, підриваючи зусилля США і Європи по налагодженню з цими регіонами діалогу.
5. Європа виглядає розгубленою на тлі того, що відбувається в Газі. По-перше, багато країн і багато різних поглядів і позицій, які складно узгодити. По-друге, у ЄС ніколи не було зрозумілої стратегії на ізраїльсько-палестинському напрямку, і зараз це відбивається на них негативно. По-третє, як і в Штатах, однозначна і беззастережна підтримка Ізраїлю вже не настільки сакральна, як була раніше на Заході, і не викликає автоматичного розуміння за замовчуванням у людей. По-четверте, великі діаспори мусульман необхідно брати до уваги, так як їхні голоси важливі для європейських політиків. У багатьох країнах мусульмани живуть вже кількома поколіннями, і навіть вибилися в політичні кола.
6. У Штатах ситуація в Ізраїлі створила як можливості, так і ризики. З одного боку, Вашингтон отримав шанс пов'язати Ізраїль, Тайвань і Україну в один пакет, тим самим посилюючи аргументацію ключового наративу, що просувається Байденом: коаліція демократій б'ється проти автократичної осі зла в особі Ірану, РФ і Китаю. З іншого боку, на рівні суспільства видно серйозний розрив у поглядах на палестинське питання. Крім того, починається боротьба за пріоритетність допомоги між прихильниками Ізраїлю, України, Тайваню і тими, хто взагалі вважає, що ресурси треба направляти на внутрішні справи, типу зміцнення кордону з Мексикою.
7. Розгром / ослаблення ХАМАС пов'язують із зобов'язанням Ізраїлю відновити переговори про мир з палестинцями. Це створює передумови для перерозподілу впливу на цьому треку між регіональними країнами. Всі захочуть брати участь в цьому процесі, і контролювати його, щоб зі старту отримати домінуючі позиції в новій державі Палестина, якщо дійде до його створення. Всі розуміють, що це дає точку входу в цей субрегіон і вплив на ізраїльську повістку. Тому буде боротьба за статус гарантів / посередників ізраїльсько-палестинського мирного процесу між традиційними гравцями Йорданією / Єгиптом і Туреччиною, Саудівською Аравією, ОАЕ, Катаром. На більш глобальному рівні Китай намагатиметься потіснити США в статусі посередника, позиціонуючи Вашингтон як явного союзника Ізраїлю. Іран буде намагатися включитися в процес в тому чи іншому форматі, щоб брати участь у врегулюванні палестинського питання в якості гравця, що в свою чергу стане важливим кроком в більш широкому процесі формування постамериканського статусу-кво на Близькому Сході.
8. У цій ситуації Україна поки ще в підвішеному стані. Спроба пов'язати нас з ізраїльським пакетом допомоги в США поки що не вдалася. Я думаю, що врешті-решт пакет допомоги буде прийнятий Конгресом, але нинішні торги за нього показують, що ситуація у Вашингтоні стає непередбачуваною і поляризованою, підв'язуючи нас до різних тем, на які ми часто не маємо впливу. Крім того, те, що відбувається в Ізраїлі, як мені здається, створює для нас потенційні проблеми в діалозі з глобальним півднем. Навряд чи діалог накриється сам по собі. Все таки країни не-західного світу не сильно цікавляться позицією саме України в цьому питанні, а більше орієнтуються на те, що говорять в США і Європі. Але наша підтримка Ізраїлю теоретично може бути використана деякими країнами як виправдання для відмови нам допомагати у війні проти РФ. Складно сказати, наскільки це буде критично для нас. Але такий ризик є.
Хто такий Ілля Куса
Експерт з питань міжнародної політики та Близького Сходу аналітичного центру "Український інститут майбутнього".
За освітою Ілля - аналітик-міжнародник. Навчався в Інституті міжнародних відносин у Києві за спеціальністю "Міжнародна інформація". У нього є досвід роботи журналістом: редактором міжнародних новин і кореспондентом, а також якийсь час він працював перекладачем. На посаді аналітика співпрацював з низкою громадських організацій в Україні, на його рахунку чимало публікацій у різних виданнях на тему міжнародної політики, насамперед на тему Близького Сходу.
Володіє англійською та арабською мовами.
Дослідницькі інтереси: геополітика, міжнародна безпека, боротьба з тероризмом, Близький Схід, зовнішня політика.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
