24 березня почалося з хорошої новини з Бердянська, де був потоплений ворожий десантний корабель. Також ЗМІ, посилаючись на Пентагон, писали, що частину орків відтіснили від Києва на 25-35 км. Здавалося б, тренд явно на перемогу.
Але на тлі новин про успіхи України губляться (свідомість просто не хоче їх сприймати) повідомлення, які повинні б змусити нас мислити більш реалістично. Наприклад, про посилення обстрілів ворогом Чернігова та Маріуполя. Або про те, що за підрахунками Пентагону загарбники ще не використовували "значну кількість крилатих ракет наземного запуску, балістичні ракети малої дальності і балістичні ракети середньої дальності". Або про те, що на північно-західному напрямку ворог залишається від Києва на відстані всього 15-20 км, більше того, росіяни там окопуються і готуються до оборони. А сторона, що обороняється, як відомо, завжди несе менші втрати, ніж та, що наступає. А наступаючою стороною тепер стаємо ми…
І от тут – плавний перехід до саміту НАТО і жорстокої реальності. Гріх скаржитися на блок, оскільки ми і так воюємо його зброєю, яку країни НАТО могли б і не давати.
Але! Нам потрібна не просто зброя, а наступальна зброя.
Адже одна справа оборонятися, а інша – наступати, звільняти свою територію.
"...Війну не виграти без наступальних озброєнь. Без ракет середньої дальності. Які можуть бути засобами стримування. Підкреслюю – стримування, а не агресії, яка загрожувала б російській території великими руйнуваннями. Без повноцінного ленд-лізу ми можемо тільки оборонятися. Але неможливо довго ефективно захищатися без надійно ешелонованої системи протиповітряної оборони, яка збиває ворожі балістичні ракети на великій відстані, а також літаки. Однак її нам не дають. Нам не дають винищувачі". Це цитата з недавнього виступу Андрія Єрмака в британському аналітичному центрі Chatham House.
читайте такожМісяць війни в Україні: коли і чим закінчиться безумство, розпочате Путіним
Висновки робимо самі. Але можна з упевненістю говорити, що, якщо ситуація з далекобійними ППО і балістичними ракетами не зміниться, то на одному героїзмі ми до перемоги прийдемо не скоро.
А затяжна війна – це більше жертв, більше руйнувань і... більше дипломатичних поступок ворогові. Тому що успіхи нашої дипломатії базуються на успіхах нашої зброї.
читайте такожНаступні травневі українці проведуть у Криму: коли закінчиться війна з Росією
Оскільки ми не ставимо собі за мету дійти до Москви, то закінчитися все повинно, в будь-якому випадку, мирним договором. А от яким він буде – залежить від того, як успішно ми будемо наступати, а не оборонятися.
Сергій Гармаш, журналіст
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред на YouTube
